Лінія Дистрикт
Лінія Дистрикт (англ. District line), Дистрикт-лайн, Окружна лінія — лінія Лондонського метрополітену, п'ята за пасажирообігом у Лондоні з 208 млн пасажирів у 2017/18[1], яка прямує від Апмінстера на сході до Ерлс-корт у Західному Лондоні, де від неї відгалужується декілька ліній.
- Відгалуження до Вімблдону на південному заході Лондона,
- Відгалуження до Еджвар-роуд
- Відгалуження до Кенсінгтон (Олимпія).
- Головний маршрут продовжується на захід від Ерлс-корт до Тернем-Грін, після чого знову розгалужується:
- Відгалуження до Ричмонд
- Відгалуження до Ілінг-Бродвей
| Лінія Дистрикт | |
 | |
.jpg.webp) | |
| Офіційна назва | англ. District line |
|---|---|
| Держава |
 Велика Британія |
| Адміністративна одиниця |
Річмонд-на-Темзі Баркінг і Дагенем Вандзверт Гаммерсміт і Фулем |
| Історичне графство | Міддлсекс |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб | London Underground S7 and S8 Stockd, London Underground D78 Stockd, London Underground C69 and C77 Stockd і London Underground R Stockd |
| Шістнадцятковий триплет кольору | 007D32 |
| Оператор | Transport for Londond |
| Дата офіційного відкриття | 1868 |
| Ширина колії | європейська колія (1435 мм) |
| Залізничне депо | Acton Worksd, Ealing Common Depotd і Upminster Depotd |
| Початкова чи кінцева точка | Ілінг-Бродвей, Кенсінгтон (Олімпія), Апмінстер, Річмонд і Вімблдон |
| Довжина або відстань | 64 км |
 | |
| Файл KML | Template:Attached KML/District lined |
| Маршрутна карта | Template:District Line RDTd |
| Тип електрифікації | 630 V DC railway electrificationd |
| Номер залізничної лінії | District |
| Офіційний сайт | |
 Лінія Дистрикт у Вікісховищі | |
Має 60 станцій, 25 з яких — підземні, завдовжки — 64 км. На схемах традиційно позначається зеленим кольором.
Рухомий склад
7-вагонні потяги S Stock, що використовують наприкінці 2010-х на лінії, почали введення в експлуатацію на лінії з 2013 року[2], починаючи з дільниці «Олимпія» — «Вест-Хем», поступово замінюючи C та D Stock. Ці потяги є лінійки Bombardier Movia.[3]
З максимальною швидкістю в 100 км / год,[3] 7-ми вагонний потяг S Stock має пасажиромісткість 865 осіб порівняно з 739 пасажирів для 6-ти вагонного C Stock та 827 пасажирів для 6-ти вагонного D Stock.[4][5][6] Завдовжки 117 метрів поїзди S Stock на 24 метри довші, ніж 93-метрові потяги C Stock, через що станційні платформи були подовжені[7]. Потяги мають регенеративні гальма, що дозволяє їм повернути близько 20% своєї енергії в мережу[8]. Тягова напруга була збільшена в 2017 році від номінальних 630 В до 750 В, щоб дати кращу продуктивність і дозволити поїздам повернути більше енергії в мережу через свої регенеративні гальма.[6] Лінія повністю перейшла на потяги D78 Stock до квітня 2017 року.
Депо
Потяги S Stock обслуговує депо Ілінг-коммон[9], що було побудовано у 1900-і[10] коли було електрифіковано лінію Дистрикт та Апмінстер[11] було побудовано в 1956–1958 роках[12].
Станції
Із заходу на схід
| Станція | Фото | Відкриття[13] | Відгалуження | Додаткова інформація | Розташування |
|---|---|---|---|---|---|
| Ричмонд |  | 1 жовтня 1877 | Ричмонд | Пересадка на потяги National Rail. Відкрито L&SWR як «Ричмонд-Нью» 1 січня 1869, станцію об'єднано із залізничною станцією у 1937.[14] | 51°27′47″ пн. ш. 000°18′00″ зх. д. |
| К'ю-гарденс |  | 1 жовтня 1877 | Ричмонд | L&SWR відкрила станцію 1 січня 1869[15] | 51°28′38″ пн. ш. 000°17′07″ зх. д. |
| Ганнерсбері |  | 1 жовтня 1877 | Ричмонд | Пересадка на потяги London Overground. Відкрито L&SWR як «Брентфорд-роуд» 1 січня 1869, перейменовано у 1871.[16] | 51°29′30″ пн. ш. 000°16′30″ зх. д. |
| Ілінг-Бродвей |  | 1 липня 1879 | Ілінг Бродвей | Пересадка на потяги National Rail та Центральна лінія | 51°30′53″ пн. ш. 000°18′06″ зх. д. |
| Ілінг-коммон |  | 1 липня 1879 | Ілінг Бродвей | Пересадка на лінію Пікаділлі. У 1886 — 1910 роках відома як «Ілінг-коммон-енд-Вест-Актон»[13] | 51°30′37″ пн. ш. 000°17′17″ зх. д. |
| Актон-таун |  | 1 липня 1879 | Ілінг Бродвей | Відкрита як «Мілл-гілл-парк», перейменована 1 березня 1910. Пересадка на лінію Пікаділлі | 51°30′10″ пн. ш. 000°16′48″ зх. д. |
| Чизік-парк |  | 1 липня 1879 | Ілінг Бродвей | Відкрита як «Актон-Грін», перейменована на «Чизік-парк-енд-Актон-Грін» у 1889, перейменована 1910 | 51°29′41″ пн. ш. 000°16′04″ зх. д. |
| Тернем-Грін |  | 1 червня 1877 | Головна лінія | Станція у складі L&SWR відкрито 1 січня 1869 | 51°29′43″ пн. ш. 000°15′18″ зх. д. |
| Стемфорд-брук |  | 1 лютого 1912 | Головна лінія | 51°29′42″ пн. ш. 000°14′45″ зх. д. | |
| Равенскорт-парк |  | 1 червня 1877 | Головна лінія | Відкрита як «Шафтсбері-роуд» у складі L&SWR 1 квітня 1873, перейменована 1 березня 1888 | 51°29′39″ пн. ш. 000°14′09″ зх. д. |
| Гаммерсміт |  | 9 вересня 1874 | Головна лінія | Пересадка на лінії Пікаділлі, Гаммерсміт-енд-Сіті та Кільцева | 51°29′39″ пн. ш. 000°13′30″ зх. д. |
| Баронс-корт |  | 15 грудня 1906 | Головна лінія | Пересадка на лінію Пікаділлі | 51°29′26″ пн. ш. 000°12′49″ зх. д. |
| Вест-Кенсінгтон |  | 9 вересня 1874 | Головна лінія | Відкрита як «Норт-Енд (Фулгем)»,[17] перейменовано в 1877 | 51°29′27″ пн. ш. 000°12′23″ зх. д. |
| Вімблдон |  | 3 червня 1889 | Вімблдон | Пересадка на потяги National Rail та Tramlink. Станцію відкрито у складі L&SWR 21 травня 1838. | 51°25′24″ пн. ш. 000°12′15″ зх. д. |
| Вімблдон-парк |  | 3 червня 1889 | Вімблдон | 51°26′02″ пн. ш. 000°12′00″ зх. д. | |
| Саутфілдс |  | 3 червня 1889 | Вімблдон | 51°26′42″ пн. ш. 000°12′25″ зх. д. | |
| Іст-Патні |  | 3 червня 1889 | Вімблдон | 51°27′31″ пн. ш. 000°12′41″ зх. д. | |
| Патні-брідж |  | 1 березня 1880 | Вімблдон | Відкрита як «Патні-брідж-енд-Фулгем», перейменовано 1 січня 1902 на «Патні-брідж-енд-Герлінгем», сьогоденна назва з 1932 | 51°28′06″ пн. ш. 000°12′32″ зх. д. |
| Парсонс-Грін |  | 1 березня 1880 | Вімблдон | 51°28′31″ пн. ш. 000°12′04″ зх. д. | |
| Фулгем-Бродвей |  | 1 березня 1880 | Вімблдон | Відкрито як Фулгем-Грін, перейменовано 2 березня 1952 | 51°28′50″ пн. ш. 000°11′41″ зх. д. |
| Вест-Бромптон |  | 12 квітня 1869 | Вімблдон | Пересадка на потяги National Rail та London Overground | 51°29′12″ пн. ш. 000°11′45″ зх. д. |
| Кенсінгтон (Олимпія) |  | 20 грудня 1946 | Олимпія | Пересадка на потяги National Rail та London Overground. L&SWR відкрила станцію «Кенсінгтон» на залізниці West London Railway в 1844. Метростанція була відкрита 2 червня 1862 і була перейменована на «Кенсінгтон-Аддісон-роуд» в 1868[18], обслуговувала L&NWR, GWR, Metropolitan та інші залізниці, до припинення цих послуг в 1940. Відновлена у складі лінії Дистрикт в 1946.[19] | 51°29′55″ пн. ш. 000°12′39″ зх. д. |
| Ерлс-корт |  | 30 жовтня 1871 | Головна лінія | Пересадка на лінії Пікаділлі та Дистрикт | 51°29′29″ пн. ш. 000°11′41″ зх. д. |
| Хай-стріт-Кенсінгтон |  | 1 жовтня 1868 | Еджвар-роуд | Відкрито як Кенсінгтон (Хай-стріт).[13] Пересадка на Кільцеву лінію | 51°30′03″ пн. ш. 000°11′33″ зх. д. |
| Ноттінг-гілл-гейт |  | 1 October 1868 | Еджвар-роуд | Пересадка на Центральну лінію. | 51°30′32″ пн. ш. 000°11′49″ зх. д. |
| Бейсвотер |  | 1 жовтня 1868 | Еджвар-роуд | Відкрита як Бейсвотер, перейменована на Бейсвотер (Квінс-роуд)-енд-Вестборн-гроув в 1923, Бейсвотер-(Квінс-роуд) в 1933 та Бейсвотер (Квінсвей) в 1946, пізніше (Квінсвей) було прибрано.[13] | 51°30′43″ пн. ш. 000°11′17″ зх. д. |
| Паддінгтон |  | 1 жовтня 1868 | Еджвар-роуд | Відкрито як «Паддінгтон (Прад-стріт)», перейменовано в 1948.[13] Пересадка на лінію Бакерлоо та залізничну станцію «Паддінгтон». | |
| Еджвар-роуд |  | 1 жовтня 1863 | Еджвар-роуд | Пересадка на лінії Центральну та Гаммерсміт-енд-Сіті | 51°31′12″ пн. ш. 000°10′04″ зх. д. |
| Глостер-роуд |  | 1 жовтня 1868 | Головна лінія | Відкрито як «Бромптон (Глостер-роуд)», перейменовано в 1907.[13] Пересадка на лінії Пікаділлі та Кільцева | 51°29′41″ пн. ш. 000°10′59″ зх. д. |
| Саут-Кенсінгтон |  | 24 грудня 1868 | Головна лінія | Пересадка на лінію Пікаділлі | 51°29′39″ пн. ш. 000°10′26″ зх. д. |
| Слоун-сквер |  | 24 грудня 1868 | Головна лінія | 51°29′33″ пн. ш. 000°09′24″ зх. д. | |
| Лондон-Вікторія |  | 24 грудня 1868 | Головна лінія | Пересадка на лінію Вікторія та потяги National Rail. | 51°29′48″ пн. ш. 000°08′41″ зх. д. |
| Сент-Джеймс-парк |  | 24 грудня 1868 | Головна лінія | 51°29′58″ пн. ш. 000°08′04″ зх. д. | |
| Вестмінстер |  | 24 грудня 1868 | Головна лінія | Відкрита як Вестмінстер-брідж, перейменовано в 1907.[13] Пересадка на лінію Джубилі | 51°30′04″ пн. ш. 000°07′30″ зх. д. |
| Ембанкмент |  | 30 травня 1870 | Головна лінія | Відкрито як «Чарінг-кросс», перейменовано на «Чарінг-кросс-Ембанкмент» в 1974 і перейменовано у сьогоденну назву в 1976.[13] Пересадка на лінії Бакерлоо та Північна та залізничну станції «Чарінг-кросс» | 51°30′25″ пн. ш. 000°07′19″ зх. д. |
| Темпл |  | 30 травня 1870 | Головна лінія | Відкрито як «The Temple».[13] | 51°30′40″ пн. ш. 000°06′52″ зх. д. |
| Блекфрайерс |  | 30 травня 1870 | Головна лінія | Пересадка на National Rail. | 51°30′42″ пн. ш. 000°06′11″ зх. д. |
| Меншн-хаус |  | 3 липня 1871 | Головна лінія | 51°30′44″ пн. ш. 000°05′39″ зх. д. | |
| Кеннон-стріт |  | 6 жовтня 1884 | Головна лінія | Пересадка на National Rail. | 51°30′37″ пн. ш. 000°05′27″ зх. д. |
| Моньюмент |  | 6 жовтня 1884 | Головна лінія | Відкрита як «Істчіп», перейменовано на «The Monument» в 1884.[13] Ескалатор сполучає зі станцією Бенк, пересадка на лінії Центральна, Північна, Ватерлоо-енд-Сіті та DLR. | 51°30′47″ пн. ш. 000°05′17″ зх. д. |
| Тауер-гілл |  | 25 вересня 1882 | Головна лінія | Metropolitan Railway відкрила «Tower of London», але закрила її в 1884 через те що District Railway відкрила метростанцію «Марк-лейн» поруч. Цю станцію перейменували на «Тауер-гілл» в 1946, відкрита в 1967 на місці «Tower of London».[13][20] Пересадка на Кільцеву лінію. | 51°30′36″ пн. ш. 000°04′34″ зх. д. |
| Олдгейт-Іст |  | 6 жовтня 1884 | Головна лінія | Пересадка на лінію Гаммерсміт-енд-Сіті. Відкрито на цьому місці в 1938.[13] | 51°30′55″ пн. ш. 000°04′20″ зх. д. |
| Вайтчепел |  | 6 жовтня 1884 | Головна лінія | Пересадка на потяги London Overground. Відкрито як «Вайтчепл (Майл-Енд)», перейменовано у 1901. | 51°31′08″ пн. ш. 000°03′40″ зх. д. |
| Степні-Грін |  | 23 червня 1902 | Головна лінія | 51°31′19″ пн. ш. 000°02′47″ зх. д. | |
| Майл-Енд |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | кросплатформова пересадка на Центральну лінію. | 51°31′30″ пн. ш. 000°01′59″ зх. д. |
| Боу-роуд |  | 11 червня 1902 | Головна лінія | 51°31′38″ пн. ш. 000°01′29″ зх. д. | |
| Бромлі-бай-Боу |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Відкрита у складі LT&SR у 1894, під назвою «Бромлі», трафік на LT&SR закрито в 1940 і перейменовано в 1967.[13][21] | 51°31′26″ пн. ш. 000°00′41″ зх. д. |
| Вест-Гем |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Пересадка на лінії Джубилі DLR, та National Rail. Мала назву Вест-Гам (Менор-роад) у 1924 — 1969, обслуговувала лінію Метрополітен з 1941, припинення трафіку Метрополітен та LT&SR з 1994.[13][22] | 51°31′41″ пн. ш. 000°00′14″ сх. д. |
| Плейстоу |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Станція LT&SR з 1858.[23] | 51°31′53″ пн. ш. 000°01′02″ сх. д. |
| Аптон-парк |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Станція LT&SR з 1877.[24] | 51°32′06″ пн. ш. 000°02′04″ сх. д. |
| Іст-Гем |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Станція LT&SR з 1858.[25] | 51°32′20″ пн. ш. 000°03′06″ сх. д. |
| Баркінг |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Пересадка на потяги National Rail та London Overground. Станція LT&SR відкрита у 1854.[26] District Railway service withdrawn 1905–1908.[13] | 51°32′21″ пн. ш. 000°04′54″ сх. д. |
| Апней |  | 12 вересня 1932 | Головна лінія | 51°32′19″ пн. ш. 000°06′05″ сх. д. | |
| Беконтрі |  | 12 вересня 1932 | Головна лінія | 51°32′25″ пн. ш. 000°07′37″ сх. д. | |
| Дагенгем-Гітвей |  | 12 вересня 1932 | Головна лінія | Відкрита як Гітвей, перейменована в 1949 | 51°32′30″ пн. ш. 000°08′49″ сх. д. |
| Дагенгем-Іст |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Відкрита як Дагенгам в 1885,[27] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932, перейменована у 1949[13] | 51°32′40″ пн. ш. 000°09′56″ сх. д. |
| Елм-парк |  | 13 травня 1935 | Головна лінія | 51°32′59″ пн. ш. 000°11′52″ сх. д. | |
| Горнчерч |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Станція LT&SR відкрита у 1885,[28] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932. | 51°33′11″ пн. ш. 000°13′08″ сх. д. |
| Апмінстер-брідж |  | 17 грудня 1934 | Головна лінія | 51°33′29″ пн. ш. 000°14′03″ сх. д. | |
| Апмінстер |  | 2 червня 1902 | Головна лінія | Станція LT&SR відкрита у 1885,[29] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932. Пересадка на потяги National Rail та London Overground. | 51°33′32″ пн. ш. 000°15′04″ сх. д. |
Мапа
Примітки
- Which London Underground line is the busiest?. CityMetric. 11 вересня 2017. Процитовано 3 грудня 2018.
- District pips Circle to the post. Modern Railways 70 (781): 12. October 2013.
- Metro — London, United Kingdom. Bombardier. Процитовано 27 січня 2011.
- Rolling Stock: C Stock. Transport for London. Архів оригіналу за 5 November 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
- Rolling Stock: D Stock. Transport for London. Архів оригіналу за 6 April 2013. Процитовано 29 листопада 2012.
- Rolling Stock: S stock. Transport for London. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 10 січня 2012.
- 'S' stock making its mark. Modern Railways (London). December 2010. с. 46.
- Transforming the Tube. Transport for London. July 2008. Архів оригіналу за 5 June 2011. Процитовано 28 травня 2009.
- Location of Ealing Common Depot: 51°30′24″ пн. ш. 000°17′07″ зх. д.
- Horne, 2006, с. 42.
- Location of Upminster Depot: 51°33′38″ пн. ш. 000°15′52″ сх. д.
- Horne, 2006, с. 81.
- Rose, 2007.
- Butt, 1995, с. 197.
- Butt, 1995, с. 131.
- Butt, 1995, с. 43, 111.
- Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford
- Butt, 1995, с. 130.
- Horne, 2006, с. 15, 73.
- Jackson, 1986, с. 110.
- Butt, 1995, с. 45.
- Butt, 1995, с. 245.
- Butt, 1995, с. 186.
- Butt, 1995, с. 238.
- Butt, 1995, с. 88.
- Butt, 1995, с. 27.
- Butt, 1995, с. 75.
- Butt, 1995, с. 123.
- Butt, 1995, с. 237.
Посилання
- Butt, R. V. J. (1995). The Directory of Railway Stations: details every public and private passenger station, halt, platform and stopping place, past and present (вид. 1st). Sparkford: Patrick Stephens Ltd. ISBN 978-1-85260-508-7. OCLC 60251199.
- Horne, Mike (2006). The District Line. Capital Transport. ISBN 1-85414-292-5.
- Jackson, Alan (1986). London's Metropolitan Railway. David & Charles. ISBN 0-7153-8839-8.
- Leboff, David (1994). London Underground Stations. Ian Allan. ISBN 978-0-7110-2226-3.
- Rose, Douglas (December 2007) [1980]. The London Underground: A Diagrammatic History (вид. 8th). Capital Transport. ISBN 978-1-85414-315-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.