Ванат Петро Михайлович

• У 1947—1950 роках — учень Глубочанської початкової школи Збаразького району Тернопільської області.
• У 1950—1953 роках — учень Красносільської семирічної школи Збаразького району Тернопільської області.
• У 1953—1956 роках — учень Збаразької середньої школи № 1 Тернопільської області.
• У вересні 1956 — червні 1961 року — студент металургійного факультету Донецького політехнічного інституту, інженер-металург.
• У 1979—1982 роках — заочний слухач Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

• У вересні 1961—1962 роках — підручний зварювальника, у 1962—1964 роках — зварювальник, у 1964—1965 роках — старший зварювальник нагрівальних колодязів, виконувач обов'язків диспетчера, начальник зміни, старший майстер цеху слябінг Запорізького металургійного заводу «Запоріжсталь».
• 11 жовтня 1965 — 6 квітня 1970 року — секретар комітету комсомолу Запорізького металургійного заводу «Запоріжсталь».
• 6 квітня 1970 — 2 грудня 1971 року — інструктор відділу організаційно-партійної роботи Запорізького обласного комітету КПУ.
• 2 грудня 1971 — 19 вересня 1975 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.
• 19 вересня 1975 — 17 грудня 1980 року — 1-й секретар Заводського районного комітету КПУ міста Запоріжжя.
• 13 грудня 1980 — 18 квітня 1985 року — 2-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.
• 18 квітня — 23 жовтня 1985 року — завідувач відділу транспорту і зв'язку Запорізького обласного комітету КПУ.
• 23 жовтня 1985 — 29 квітня 1991 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.
• 18 квітня 1991 — квітень 1992 року — заступник голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів з питань промисловості та енергетики.
• У квітні 1992 — травні 1993 року — начальник Головного управління економіки Запорізької обласної ради народних депутатів.
• У травні 1993 — жовтні 1995 року — начальник управління зовнішньоекономічних зв'язків Запорізької облдержадміністрації (облвиконком).
• У жовтні 1995 — травні 1998 року — заступник голови Запорізької облдержадміністрації з питань промисловості та енергетики[2].
• З травня 1998 року — президент Запорізького обласного союзу промисловців і підприємців «Потенціал».
• З липня 2004 року — голова Запорізької обласної федерації роботодавців.
• Голова Спостережної ради ВАТ «Інтурист-Запоріжжя».
• Керував групами по розробці міської екологічної програми «Біосфера», обласних програм «Біосфера» і «Енергозбереження».

Полковник запасу.

• Член ЛКСМУ з 1954 року.
• Член КПРС (червень 1966 — серпень 1991)
• З 1972 — депутат Запорізької облради народних депутатів.
• 1974–1979 — член ЦК ЛКСМУ.
• 1986–1991 — член ЦК КПУ.
• Член Партії промисловців та підприємців України
• З 1998 року — член правління і Президії УСПП
• З 1999 року — голова Запорізької обласної організації ВОДС «Злагода».
• 1999 — керівник обласного громадського штабу кандидата в Президенти України Л. Кучми.
• У квітні 2002 р. — кандидат в народні депутати України від блоку «За єдину Україну!».
• Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (липень 2001 — листопад 2002)[3][4].

• Орден «Знак Пошани» (1973)
• Орден «За заслуги» III (.01.1999)[5], II (.02.2002)[6], I ступенів
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (.01.1988)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2003)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2007)
• «Золота медаль» Українського союзу промисловців і підприємців
• медаль «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В.І.Леніна» (1970)
• медаль «Ветеран праці» (1989)

Доктор Запорізького державного університету, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, почесний академік Академії наук соціальних технологій та місцевого самоврядування.

Звання «Почесний громадянин міста Запоріжжя» присвоєно рішенням міської ради від 23 вересня 2009 № 5, враховуючи його значний особистий внесок у розвиток і модернізацію Запорізького індустріального комплексу, житлового будівництва, розробку екологічних програм, рішення проблем соціального захисту працюючих і мало захищених категорій населення, соціально-економічне розвиток міста Запоріжжя.

Народився в селянській сім'ї. Рано залишившись сиротою, знайшов притулок у родичів. Попав до дитячого будинку, а згодом до школи-інтернату в Тернопільській області. Українець; дружина Людмила Олександрівна — голова Наглядової ради ВАТ "Туркомплекс «Запоріжжя»"; сини Олександр (1967) і Максим (1973) — підприємці.

Похований 10 лютого 2017 року на Капустяному цвинтарі міста Запоріжжя.

8 лютого 2019 року в Запоріжжі відкрито меморіальну дошку на будинку по вулиці Тбіліській, 21, де мешкав Петро Ванат з 1974 по 2009 роки[7]. Над створенням барельєфу для меморіальної дошки працював скульптор Борис Чак, член Національної спілки художників України[8].

• Помер депутат від «Народного фронту» /«Експрес», 08.02.2017./ Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.
• У Запоріжжі поховали народного депутата /«Експрес», 10.02.2017./ Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.
• Kto.org.ua