Вапник Володимир Наумович
Вапник Володимир Наумович (рос. Вапник Владимир Наумович, англ. Vladimir Naumovich Vapnik, народ. 6 грудня 1936) — радянський та американський науковець, один з основних розробників теорії Вапника - Червоненкіса, що пов'язана із теорією статистичного навчання, і співрозробник методу опорних векторів. Даний метод знайшов широке застосування в галузі машинного навчання.
Володимир Наумович Вапник | |
---|---|
Народився |
6 грудня 1936 (85 років) СРСР |
Країна |
СРСР США |
Діяльність | математик, інформатик, викладач університету, статистик |
Alma mater | Узбецький державний університет |
Галузь | математика, машинне навчання |
Заклад | Королівський коледж Гелловейd, Meta Platforms, AT&T Labs і Колумбійський університет |
Звання | професор |
Ступінь | доктор технічних наук (1984) |
Науковий керівник | Лернер Олександр Якович[1] |
Аспіранти, докторанти | Bernhard Schölkopfd[1] і Jason A. E. Westond[1] |
Членство | Національна інженерна академія США |
Відомий завдяки: | Теорія Вапника — Червоненкіса, ВЧ-розмірність, Метод опорних векторів, Опорно-векторний алгоритм кластерування, Теорія статистичного навчання, Мінімізація структурного ризику |
Нагороди |
Медаль Джона фон Неймана (2017) |
Біографія
В 1943—1953 роках навчався в школі № 18 в м. Ташкент. В 1958 році закінчив Узбецький державний університет у Самарканді.
В 1964 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук по статистиці в Інституті проблем управління (Москва) під керівництвом О. Я. Лернера[2]. В 1984 році захистив докторську дисертацію[3]. До 1990 року працював в Інституті проблем управління на посаді завідувача відділу[4].
Наприкінці 1990 року емігрує в США, де попередньо побував у 1989 році[4]. Працював у Bell Labs (1991—2002), де разом із іншими співробітниками розробив теорію методу опорних векторів (англ. support vector machine). З 2002 року перейшов працювати в лабораторію корпорації NEC в Принстон, штат Нью-Джерсі. Також з 1995 року є запрошеним професором у Королівському коледжі Хелловея (Лондонський університет) і з 2003 — в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Станом на лютий 2021 він мав h-індекс 86, і загалом його публікації були процитовані понад 227000 раз.[5] Його книгу «The Nature of Statistical Learning Theory» було процитовано понад 91 000 раз.
Монографії
- Вапник В. Н., Червоненкис А. Я. Теория распознавания образов. М.: Наука, 1974
- Вапник В. Н. Восстановление зависимостей по эмпирическим данным. М.: Наука, 1979
- Vapnik V.N. The Nature of Statistical Learning Theory. Springer, 1995
- Vapnik V.N. Statistical Learning Theory. NY: John Wiley, 1998
Див. також
Джерела
- Математична генеалогія — 1997.
- Vladimir Vapnik. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 березня 2017.
- Диссертация на тему «Принцип структурной минимизации в задачах восстановления зависимостей по эмпирическим данным» автореферат по специальности ВАК 05.13.01 - Системный анализ …. Процитовано 5 березня 2017.
- Володимир Вапник. Біографія на сайті Інституту Франкліна (англ.)
- Google Scholar Record of Vapnik.