Варгатюк Петро Логвинович

Петро́ Логви́нович Варгатю́к (1919—2000) — радянський і український історик, доктор історичних наук, професор, краєзнавець, дослідник історії Криворіжжя.

Варгатюк Петро Логвинович
Народився 24 жовтня 1919(1919-10-24)
Берестівець; Уманський повіт
Помер 31 липня 2000(2000-07-31) (80 років)
Київ
Місце проживання Київ
Країна  СРСР Україна
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Національний університет Узбекистану
Галузь історія
Заклад Криворізький державний педагогічний університет
Звання професор
Ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Заслужений працівник освіти України

Життєпис

Народився 1919 року в селі Берестівець Уманського повіту Київської губернії (сучасний Уманський район, Черкаська область).

1935 року закінчив навчання у місцевій семирічній школі, разом із сім'єю переїхав на Криворіжжя. Влаштувався працювати робітником-хронометражистом; відробив рік на руднику ім. Ф. Е. Дзержинського,

1938 року закінчив криворізьку середню школу № 27; стає першокурсником історичного факультету Київського педагогічного університету. Однак нацистсько-радянська війна внесла корективи — евакуйований.

1942 році закінчив Середньоазійський університет, одночасно працював лаборантом на воєнній кафедрі. Здобув освіту, працював за спеціальністю; деякий час займав посаду завідувача навчальної частини і викладача у Великонаринській середній школі. 1942 року вступив до лав ЧА; направлений до Харківського військового училища хімічного захисту — на той час знаходилось в Ташкенті.

По закінченню навчання у липні 1944 року направлений на фронт. Займав посаду начальника хімічної служби полку. Брав участь в боях на території Прибалтики, воював в складі 43-ї Тартуської дивізії 42-ї армії. Пройшов шлях від командира взводу до командира роти. По завершенню війни кілька місяців займав посаду начальника хімічної служби полку — був передислокований до Приволзького воєнного округу.

У лютому 1946 року демобілізувався та розпочав викладацьку діяльність в Криворізькому педагогічному інституті. Був асистентом, старшим викладачем (1950—1951), доцентом, завідувачем кафедри марксизму-ленінізму (1951—1954 та 1958—1975 роки), заступником ректора з навчальної та наукової роботи (1954—1958).

1951 року захистив дисертацію «Більшовицька організація Катеринослава в роки нового революційного піднесення (1912—1914)» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

1952 — присвоєно вчене звання доцента.

1969 року за його сприяння побачив світ перший путівник по Криворіжжю.

1970 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук «В. І. Ленін і діяльність більшовицьких організацій Донбасу, Придніпров'я, Криворіжжя в дожовтневий період (1894—1917)» у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

1972 — присвоєно вчене звання професора.

1972 року за вагомі наукові й професійні здобутки, активну участь у громадському житті міста Кривого Рогу ім'я П. Л. Варгатюка було занесено до Книги трудової слави Кривбасу.

1975—1991 — працював науковим співробітником республіканського Інституту історії партії.

1976—1987 — член редколегії наукового періодичного видання «Український історичний журнал»

За роки наукової діяльності особисто та в співавторстві написав більше 400 наукових праць, 30 з них — монографічні дослідження як то: «В. І. Ленін і Катеринославська більшовицька організація», «В. І. Ленін і більшовицькі організації України в Жовтневій революції», «В полум'ї трьох революцій», «Партії великої загін» «Забуті події та імена: із історії більшовицьких організацій України в дожовтневий період» співавтор П. М. Шморгун, 1990. Його студії друкувались в «Українському історичному журналі», був автором кількох статей в «Українській Радянській Енциклопедії» — керував написанням криворізького розділу до фундаментальної праці «Історія міст і сіл України. Дніпропетровська область», «Радянській енциклопедії історії України». Був заступником редактора енциклопедичного довідника «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні» (1987). Склав путівник «Криворіжжя»[1] (1969), у співавторстві — науково-популярні видання «Рудна скарбниця Півдня»[2] (1966), «Кривому Рогу — 200» (1975).

Друкувався у рубриці «Ріднокрай» газети «Червоний гірник», розповів про першого дослідника криворізьких залізорудних покладів О. М. Поля, оприлюднив записки В. Зуєва кінця XVIII століття. Довів, що датою заснування Кривого Рогу слід вважати 8 травня 1775 року. Однак полеміка науковців і краєзнавців щодо дати заснування Кривого Рогу триває[3].

П. Л. Варгатюка нагороджено орденами «Знак пошани», «Жовтневої революції», Великої Вітчизняної війни 2-го ступеню, медалями. 1970 року йому присвоєно звання заслуженого працівника вищої освіти УРСР.

31 липня 2000 року помер у Києві.

Джерела

  • Варгатюк Петро Логвинович // Український історичний журнал. — 2000. — № 6. — С. 151—152.
  • Варгатюк Пётр Логвинович // Энциклопедия Криворожья: в 2 т. / сост. В. Ф. Бухтияров. — Кривой Рог, 2005. — Т. 1. — С. 159.
  • Варгатюк Петро Логвинович — дослідник історії Криворіжжя, доктор історичних наук, професор, викладач у Криворізькому педагогічному інституті 1946—1975 роках // Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Дніпропетровська область / НАПН України ; Ін-т вищої освіти ; редкол.: Я. В. Шрамко [та ін.]. — К., 2011. — С. 99—100, 110—111.
  • Варгатюк Петро Логвинович. Біографія. Основні праці // Професори Криворізького педагогічного / упоряд. В. А. Фінічева, О. А. Дікунова ; редкол.: Я. В. Шрамко [та ін.]. — Кривий Ріг, 2015. — С. 13, 64—65.
  • Варгатюк Петро Логвинович: особова справа // Архів Криворізького державного педагогічного університету.
  • Гошуляк І. Л. Вшанування доктора історичних наук, професора Петра Логвиновича Варгатюка // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 156—157.
  • Гусейнов Г. [Про Петра Логвиновича Варгатюка] // Kryvyi Rih. Ukraine: з історії рідного краю. Зацікавлені нотатки. — Дніпро, 2018. — С. 5, 12, 298—299.
  • Діброва С. С. 60-річчя П. Л. Варгатюка // Український історичний журнал. — 1980. — № 1. — С. 158—159.
  • Дояр Л. В. Видатний краєзнавець Криворіжжя [про Петра Варгатюка] // Криворіжжя — рідний край: сторінки історії: монографія. — Кривий Ріг, 2009. — С. 134—136.
  • Кутьков В., Печеніна Н. Життя, науково-історична та краєзнавча спадщина Петра Логвиновича Варгатюка (до 100-річчя від дня народження) // Криворіжжя: погляд в минуле… матер. П'ятих історико-краєзнавчих читань / редкол.: Н. А. Печеніна [та ін.]. — Кривий Ріг, 2019. — Т. 2. — С. 78—83.
  • Печеніна Н. А. Постать професора П. Л. Варгатюка (1919—2000) в науковому просторі Криворіжжя // Iсторична освiта в Криворiзькому педунiверситетi: особистiсний вимiр: зб. iсторико-бiографiчних розвiдок та мемуарних матерiалiв. — Кривий Рiг, 2020. — Вип. 1. — С. 14—17. — (Серiя «Науковцi КДПУ»).
  • Товстоляк Н. М. З когорти криворізьких дослідників: історики Криворізького державного педагогічного інституту [Варгатюк Петро Логвинович] // Криворіжжя: погляд у минуле… : матер. Перших історико-краєзнавчих читань. — Кривий Ріг, 2015. — Т. 1. — С. 42—43.
  • Шайкан В., Дробот А. Історична спадщина Петра Варгатюка — невтомного науковця-історика, педагога, краєзнавця (до 90-річчя з дня народження) // Історія в школі. — 2009. — № 11—12. — С. 34–37.
  • Янковська О. Варгатюк Петро Логвинович // Українські історики XX століття: біобібліографічний довідник. — Київ, 2004. — Вип. 2, ч. 3. — С. 29—30.

Посилання

  • Петро Логвинович Варгатюк — український учений-історик, дослідник історії Криворіжжя (до 100-річного ювілею доктора історичних наук, професора, вченого-краєзнавця, викладача Криворізького державного педагогічного інституту (1946—1975 рр.): біобібліографічний покажчик / Бібліотека Криворізького державного педагогічного університету ; упоряд. О. А. Дікунова ; за ред. Г. М. Віняр. — Кривий Ріг, 2019. — 42 с. (Серія «Пам'яті професорів Криворізького педагогічного». Вип. 5).

Примітки

  1. Варгатюк, Петро Логвинович (1969). Криворіжжя (укр.).
  2. Варгатюк, Петро Логвинович; Дольчук, А. (1966). Рудна скарбниця Півдня (укр.). Промінь.
  3. Денис Шаталов. Місто кривого Рога. «Козацький міф» на локальному рівні: криворізький випадок. Частина 2*. www.historians.in.ua. Процитовано 31 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.