Шморгун Петро Михайлович

Петро Михайлович Шморгун (1 січня 1921(19210101), село Осламів, тепер Віньковецького району Хмельницької області — 31 липня 1997) — радянський історик.

Доктор історичних наук, професор. Заслужений діяч науки УРСР.

Після закінчення Уманського педучилища поступив на історичний факультет Одеського педінституту, а після окупації України фашистами продовжив навчання у Середньоазіатському університеті в Ташкенті.

У квітні 1942 р. пішов на фронт і брав участь у боях на Західному фронті. В 1943 - 1946 рр. навчався у військовій Академії зв'язку в Ленінграді. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та багатьма медалями.

Після демобілізації в 1948 р. закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту. А згодом аспірантуру при ньому.

У 1951 — 1968 співробітник Інституту історії партії ЦК Компартії України, заступник головного редактора «Українського історичного журналу» (1962 — 1965 рр. і 1967 — 1968 рр.).

У січні 1968 р. перейшов до Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при університеті ім. Т. Шевченка (згодом - Інститут післядипломної освіти університету). Обіймав посаду професора (1968, 1988-1992 рр.). У 1969-1988 рр. - завідувач кафедри історичних дисциплін.

Брав участь у створенні високо оцінених науковою громадськістю монографічних праць з проблем методології, історіографії, джерелознавства, методики викладання історії. До пера Шморгуна П.М. належить понад 500 друкованих праць, в тому числі 11 індивідуальних монографій і 21 колективна. Ряд праць вийшли друком у зарубіжних країнах.

Досліджував історію Комуністичної партії України та КПРС передреволюційного періоду.