Варлей Наталія Володимирівна

Наталія Володимирівна Варлей (рос. Ната́лья Влади́мировна Варле́й; нар. 22 червня 1947, Констанца, Королівство Румунія) — радянська та російська акторка театру і кіно, заслужена артистка РРФСР (1989).

Наталія Варлей
рос. Наталья Владимировна Варлей
Ім'я при народженні Наталія Володимирівна Варлей
Народилася 22 червня 1947(1947-06-22) (74 роки)
Констанца, Королівство Румунія
Національність молдованка
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, поетеса, письменниця, поетеса-піснярка, співачка, артист цирку, телеведуча, мемуаристка
Alma mater Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева (1965), Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971) і Літературний інститут імені Горького
Заклад Московський драматичний театр імені К. С. Станіславськогоd
Роки діяльності 1966 — дотепер
У шлюбі з Володимир Тіхонов
Діти Alexander Varleyd
Батьки
Ariadna Sergeevna Seniavinad
Провідні ролі Ніна, Панночка
IMDb ID 0890046
Нагороди та премії
Орден Дружби
 Наталія Варлей у Вікісховищі

Життєпис

Дитинство минуло у Мурманську. Батько — Варлей Володимир Вікторович, був капітаном далекого плавання, протягом двох років — головою міськвиконкому[1]. Мати — Аріадна Сергіївна. По лінії матері Наталія — праправнучка геолога Миколи Барбота-де-Марні [2]. За батьком має валійсько-російське походження, а за матірʼю - французько-німецьке.

У чотирирічному віці почала писати вірші, потім навчалася в музичній школі, малювала. Навчалася у школі № 8. Коли навчилася читати, стала «ковтати» одну книгу за іншою. У той же час вона була дуже хворобливою дитиною: у неї виявили ревмокардит і заборонили займатися в школі фізкультурою.

Наприкінці 1950-х років родина Варлей оселилася у Москві, Одного дня мама повела Наташу в цирк. У касі Наталія побачила оголошення про набір дітей 11-13 років в дитячу циркову студію.

Наступного дня, потайки від батьків, дівчинка прийшла за вказаною адресою. Педагоги студії визнали можливим взяти її до себе.

Закінчила акробатичне відділення Державного училища циркового та естрадного мистецтва (1965) і прийшла в трупу Московського цирку на Цвітному бульварі.

У свій час виступала в одному номері зі знаменитим клоуном-мімом Леонідом Єнгібаровим. Саме завдяки Єнгібарову Наталя потрапила в кіно. Одним з його приятелів був режисер Одеської кіностудії Георгій Юнгвальд-Хилькевич. У один із днів 1966 р. він прийшов на чергову виставу у цирк на Цвітному бульварі і побачив там Наталю. Вона настільки сподобалася режисерові, що він тут же запропонував їй знятися у своєму новому фільмі «Формула веселки». Наталія Варлей погодилася і отримала маленьку роль медсестри.

Всесоюзну популярність Варлей отримала вже після наступного свого фільму «Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика», у якому їй дісталася головна жіноча роль «спортменки, комсомолки і просто красуні» Ніни. Дружина режисера Леоніда Гайдая розповідала, що на роль Ніни Гайдай перепробував безліч актрис, включаючи перших красунь, але зупинився на Наталії Варлей через її надзвичайну чарівність та юнацьку безпосередність. Фільм мав великий успіх, внаслідок чого Варлей миттєво набула неймовірної популярності і навіть увійшла до народного фольклору.

До 1967 року працювала еквілібристкою Московського державного цирку. У 1971 році закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна. У 1971–1978 рр.. була актрисою Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського.

Визнання та нагороди

Фільмографія
  1. 1966 — Формула веселки
  2. 1966 — Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика — Ніна
  3. 1967 — Вій — Панночка
  4. 1969 — Золото
  5. 1970 — Біг — дівчинка з козою
  6. 1970 — Бушує «Маргарита» — Маргарита Озерова, чергова по довідках в аеропорту
  7. 1971 — 12 стільців — Ліза
  8. 1971 — Сім наречених єфрейтора Збруєва — Галина Листопад
  9. 1972 — Чорні сухарі
  10. 1973 — Мегре і людина на лавці — Монік
  11. 1974 — Дмитрій Кантемір — Родіка
  12. 1974 — Три дні в Москві — Оля
  13. 1975 — Весна двадцять дев'ятого
  14. 1975 — Великий атракціон — Даша Калашникова
  15. 1976 — Соло для слона з оркестром — Таня
  16. 1979 — Сьогодні або ніколи
  17. 1980 — Клоун
  18. 1980 — Мій тато — ідеаліст
  19. 1981 — Старі листи — Ліза
  20. 1981 — Перехідний вік — Ізольда
  21. 1981 — Єдиний чоловік
  22. 1981 — Не чекали, не гадали!
  23. 1982 — Не хочу бути дорослим
  24. 1983 — Сполох
  25. 1983 — Талісман
  26. 1984 — Нам не дано передбачити…
  27. 1984 — Гостя з майбутнього — Марта Ерастівна
  28. 1984 — Вогняні дороги
  29. 1986 — Стороннім вхід дозволений
  30. 1989 — Помилки юності
  31. 1992 — Чужа гра
  32. 1993 — Маленькі чоловічки Більшовицького провулка, або Хочу пива
  33. 1994 — Чарівник Смарагдового міста — Бастінда, Гінгема
  34. 1997 — Старі пісні про головне 2 — Ніна
  35. 2006 — Вовкодав з роду Сірих Псів

Примітки
  1. Наталя Варлей у Заполяр'я: «Мене і маму лікують наші кішки !»
  2. Маловідомий період життя гірничого інженера Євгена Миколайовича Барбота-де-Марні[недоступне посилання з вересня 2019] (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.