Варязька гвардія

Варязька гвардія (грец. Τάγμα των Βαράγγων) — військова частина в армії Візантії, що існувала з 10-го по 14-е століття. Вояки Варязької гвардії служили в ролі особистих охоронців візантійських імператорів.

Вояки варязької гвардії — ілюстрація з візантійської хроніки 11 століття

Варязька гвардія виникла за імператора Василія II у 988 році, коли князь Володимир вислав із Києва до Візантії варязьких найманців, з яких, через недовіру Василія до сумнівної відданості візантійських охоронців, і було утворено особисту охорону імператора. Спершу гвардія комплектувалась переважно рекрутами зі Швеції, Данії, Норвегії та Ісландії. Завоювання Англії норманами спричинило масову еміграцію, в тому числі до Візантії, англо-саксонської знаті. З того часу значна частина гвардійців набиралась з англосаксів^{[джерело?]}.

Варязька гвардія брала участь у багатьох війнах Візантії, при цьому часто як головний резерв відігравала вирішальну роль у значних битвах. До кінця 13 століття варязькі іммігранти переважно асимілювались серед візантійців, але гвардія як військова одиниця продовжувала існувати принаймні до середини 14 століття.