Васькевичі

Герб роду — «Васькевич»

Писемні згадки про стародавню місцеву боярську родину Васькевичів з'являються в історії України в кінці XV століття. Один з перших її представників — вбитий татарами боярин Федько Васькевич (шляхетство з гербом для цього роду надав ще Владислав II Ягайло) згадується у Грамоті великого князя Литовського Олександра від 12 квітня 1499 року з приводу переоформлення володіння землями, а саме: Мліїв, Орловець (Городищенський район) та Лінчинці, які йому належали, Грицьку Васькевичу як придане при одруженні на вдові вбитого Ганні[1].

У дружини Федька та Грицька Васькевича Ганни було двоє дітей: донька Богдана — вийшла заміж за Івана Жубрика та син Костянтин. Вона, окрім вищезгаданих поселень, володіла такими: Бігловці, Остапківці, Лисуновці, Новоставки, а також їхніми пасіками в Черемошній, Радоставі над Бистриком, в Остапкові та всіма іншими як над річкою Роставицею, так і над Гуйвою та Гуєвкою.

Також відомо, що 14 липня 1500 року полковник Богдан Васькевич був поранений у битві над Ведрошею[2]. А в 1536 році Богданові Васькевичу, гродненському бояринові, король Сигізмунд дозволив одружитися з Ганною, донькою Матвія Ординця, і взяти з нею надані її батьку маєтки, розташовані у Вількомирському повіті[3]. З цього ж джерела довідуємося, що в 1546 році Андрій Васкевич був новгородським боярином.