Ващенко Петро Іванович

Петро Іванович Ващенко (14 червня 1896, Кобеляки — після 16 червня 1928) — військовий, громадський діяч, скрипаль; сотник Армії УНР[1].

Ващенко Петро Іванович
 Сотник
Загальна інформація
Народження 14 червня 1896(1896-06-14)
Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть не раніше 16 червня 1928
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1918–1920
Приналежність  УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Війни / битви Перша світова війна

Радянсько-українська війна

Другий зимовий похід
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри

Учасник Другого зимового походу.

Життєпис

Закінчив Кобеляцьку комерційну школу.

У «Curriculum vitae» зазначив:

“Батько мій походить з Полтавських козаків, мати — з Харківщини. Дітство і хлопіячі роки провів біля своєї рідні в Кобеляках, де батько мій працював в повітовім Земстві яко бухгалтер. Скінчивши в Кобеляках 7-клясну Комерційну школу, в 1914 році вступив до Петербургського Політехнічного Інституту на механічний відділ. Пробувши в Політех. Інституті з 1 вересня 1914 р. по 10 червня 1916 р., був мобілізован; яко студент II курсу опреділен до офіцерської школи, по скінченню котрої 6 грудня 1916 року був на фронті в X корпусі російської армії, котрий з кінцем 1917 року був українізований. По скінченню Берестейської умови служив цілий 1918 рік в Київі в інженерному куріню, пізніше разом з Українською армією очутився в Польщі (осінь 1920 року), де був інтернован і відправлен до Вадовиці і Александрово-Куявського. З табора виїхав весною 1921 року до Львова, де перебуваю до свого часу і учусь в Музичнім Інституті імени М. Лисенка. Вечерами граю яко скрипак в кіні, чим і утримую себе. Дома на Полтавщині залишилась тільки одна мама, батько помер в 1921 році. Львів. 16 червня 1923 рік. П. Ващенко”.

Займав посаду помічника начальника розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу при Головній команді військ УНР, а потім розвідвідділу Штабу Повстанчої армії. Учасник Другого зимового походу Повстанської армії УНР (воював у складі групи генерала Василя Нельговського, яка перейшла кордон у ніч на 20 вересня 1921 року).

Автор спогаду «До рейду 1921 року» (журнал «За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського». — 36. 3. — С. 135—139). Він писав, що в 1921 році всі козаки і старшини, що перебували в таборі при м. Олександрові-Куявському,

“жили спогадами про славні, незабутні часи нашої боротьби за нашу державність, а водночас підготовлялися до нової запеклої боротьби та до помсти над віковічним ворогом свого народу — москалем”.
Завершує спомин так:
“Тиняючися на чужині, сини безталанної Матері-України часто пригадають собі славні часи Визвольної боротьби. Всією душею прагнуть вони на широкі лани рідної землі, вкриті рідними могилами, щоби поклонитися дорогим братам, полеглим у нерівній боротьбі за святеє наше діло”.

У 1923 році зарахований на гідротехнічний відділ інженерного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах. Грав під час показу незвукових фільмів у «Подєбрадській соколовні».

Диплом УГА здобув 16 червня 1928 року.

Примітки
  1. Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Література
  • Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали / Упоряд.: В. Ф. Верстюк, В. В. Скальський, Я. М. Файзулін. — К.: Дух і літера, 2011. — 616 c., С. 66, 307, 400 — ISBN 978-966-378-207-2
  • Ващенко П До рейду 1921 року // Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. — С. 67, 72.
  • ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 798. — Арк. 84 — 84 зв., 104—105 зв.
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.