Вейсбрем Павло Карлович

Походив з родини провінційного банкіра. Буржуазна родина не мала стосунку до мистецтва.

Павло Вейсбрем народився у Ростові, де закінчив гімназію імені Н.П. Степанова [1]. Ще у роки навчання у гімназії багато читав і захоплювався п'єсою Зінаїди Гіппіус «Зелене кільце». Поцівовувачі літератури у гімназії разом із юнаком Вейсбремом заснували гурток з тою ж назвою, де обговорювали новини літератури і театра[1]. Гімназисти гуртка брали участь у самодіяльних концертах і читали вірші в міській бібліотеці. Актив гуртка не розпався, а перетворився на театральну групу, котра узяла собі найменування «Театральна майстерня» (рос. «Театральная мастерская»). У січні 1918 р. відбулася прем'єра, вистава «Незнакомка» за твором поета Олександра Блока. Художнім керівником нового театра став молодий Павло Вейсбрем[1].

Павло Вейсбрем походив із багатої родині і під тиском батьків покинув Ростов через загрозу життю від більшовиків, емігрував 1919 року у Францію. Навчався у Сорбоні. Не поривав із театром і під час еміграції. Відмо, що 1921 році поставив як режисер виставу «Театр жахів» на сцені так званого «Мандрівного театра на столах». Головним мімом у виставі був Валентин Парнах (1891—1951), сам хореограф, танцівник, перекладач і поет-емігрант.

1925 року Павло Вейсбрем насмілився покинути батьків у Парижі і повернувся у більшовицьку Росію, перебравшись на житло у Ленінград.

Павло Вейсбрем, за спогадами Олександра Белінського, не мав нічого театрального у зовнішньому вигляді. Він був невеличкий на зріст, мав погану дикцію, нехтував елегантністю в одязі, не вирізнявся перебільшенням власної значимості і помпою у поведінці[2]. При цьому відрізнявся режисерськими здібностями і творчими знахідками. Його вважали сценічним магом, чаклуном. Явищами у театральному мистецтві були вистави-казки, серед котрих — «Кіт у чоботях», «Синя птиця», «Два клени», як і звертання до драм Шекспіра («Ромео і Джульєта»), Мольєра («Тартюф»), Кальдерона («Схований кабальєро»), Карло Гоцці[2] тощо.

Покарання митця почалося з днів його повернення у більшовицьку Росію. Він був арештований і запроторений у тюрму, спочатку у Ленінграді, потім у Москві[3]. Почались допити, хто такий і чому повернувся із Франції. По звільненню його утримували під підозрою десятиліттями.

Він багато і наполегливо працював у різних театрах. Аде керівництво театрів знало про підозри. Ім'я Павла Вейсбрема набуло популярності, але це ім'я десятиліттями старанно викреслювали із усіх списків на будь-які радянські нагороди чи звання[3]. Він так і не отримав якихось звань до кінця життя.

Був одружений, дружина — актриса Великого драматичного театру Призван-Соколова Марія Олександрівна. Вона і зберегла архів театрального діяча, котрий вдалося передати у Театральний музей.

Помер у Ленінграді у серпні 1963 року.

• 
  Фото акторів після вистави «Незнакомка» у «Театральній майстерні» Ростова-на-Дону, 4 січня 1918 р. Павло Вейсбрем сидить посередині у першому рядку
• 
  Фото творців вистави «Два клена» 1954 року. Ленінградський ТЮГ

• Репетиція
• Сценографія
• Комедія
• Театральна програмка
• Ляльковий театр
• Театр юного глядача
• Зон Борис Вульфович
• Брянцев Олександр Олександрович
• Бахтін Микола Миколайович
• Корогодський Зіновій Якович
• ТЮГ імені Брянцева
• Театральна бібліотека (Санкт-Петербург)
• Піонерський театр імені Павлика Морозова, палац піонерів, Ленінград.
• Театр юнацької творчості
• Театр поколінь імені Зіновія Корогодського (Театр поколений им. Зиновия Корогодского)

• Дрейден С. Д. Вейсбрём, Павел Карлович // «Театральная энциклопедия» (под ред. С. С. Мокульского). — М.: Советская энциклопедия, 1961—1965. — Т. 1.