ТЮГ імені Брянцева

«З твого обличчя бруд я постираю …» Іван Вазов.

Засновник Брянцев

Видання про ТЮГ 1927 року до п'ятирічного ювілею.

Олександр Брянцев народився в Петербурзі, мав просте походження. Мріяв стати моряком, але його не прийняли у престижне морське училище, бо він не належав до дворянського стану. Освіту отримав у гімназії та в Петербурзькому університеті (історико-філологічний факультет). Кохався в театрі і деякий час працював у Пересувному театрі П. П. Гайдебурова. Саме тоді він і створив свою першу виставу для дітей.

У 1921 р. був головою комісії задля заснування у місті дитячого театру. У 1922 р. такий театр і заснували, керівником новоствореного закладу і став О. Брянцев.

1940 року була оприлюденеа постанова про обов'язкове скорочення штатів і ТЮГ під примусом скоротив частку акторів.

Як театральний режисер, О. Брянцев створив 48 вистав, переважно радянської тематики. У 1950 р . отримав Сталінську премію 2-го ступеня.

Окрім режисури, займався теорією театрального мистецтва для дітей та юнацтва, що відбилося в низці статей у періодичних видання та у книгах автора. Мав чотири радянські ордени та медалі. По смерті Брянцева і з 1980 року його ім'ям було названо Ленінградський ТЮГ.

Друковані твори О. Брянцева

Фотопортрет Брянцева, 1922 р. (?)

• Брянцев А. А. Опрощение театральной декорации. П., 1917
• Брянцев А. А. Художник в театре для детей. Л., 1927
• Брянцев А. А. Пять лет //Театр юных зрителей. Л., 1927
• Брянцев А. А. Из записной книжки режиссера // О «Коньке-горбунке». Л., 1937
• Брянцев А. А. Наша цель, наши искания // Театр для детей. М., 1955

Будівля

Арх. Олександр Жук. ТЮГ імені Брянцева, поземний план.

Архітектор Олександр Жук. Декор фасаду під час свята, 2007 р.

У період з 1922 по 1962 рр. дитячий театр працював в колишньому приміщенні Тєнішевського училища.

У 1962 р. було завершено будівництво сучасного приміщення для театру на перетині Загородного проспекту та Горохової вулиці. Простора будівля має спрошені форми в стилі функціоналізму і виконана з бетону (облицьована каменем), де є приміщення для репетицій, реквізиту, малого музею історії театру тощо. Глядацька зала виконана за зразками давньогрецького амфітеатру. Архітектор — Олександр Жук.

Серед вистав театру — від п'єс про історію революційного руху в Росії (за схемою, як це подавав московський уряд) і класики до дитячих казок -

Аудиторію і психологію дитячих і юнацьких театрів ніхто добре не знав, бо справа була новою. 1924 року керівник театра О. О. Брянцев і М. М. Бахтін ((1866—1940), педагог і поет-перекладач, запровадили у театрі делегатське зібрання. Школярі різних шкіл запрошувались на зустрічі з режисерами і акторами заради вивчення їх думок, вражень про вистави тощо. Школярів привчали до театра, показували його роботу, непомітно перетворювали актив делегацького зібрання у помічників, що почали слідкувати за спонтанною, некерованою поведінкою дітлахів, підлітків і юнацтва під час вистав і антрактів, умиряти галас і хаос у глядацькій залі.

Це починалось як гра у демократію з дітьми у дусі зламу звичного, агресивного запровадження у пореволюційний період прагнень зробити щось абсолютно нове, незвичне, чого не було і не могло бути за царату, як не було за царату і самих дитячих театрів. З думками юнацтва рахувались, але у дитячих театрів було забагато керівників (від радянських цензорів до керівництва самого театра) і саме їм належало останнє слово і істаннє рішення.

Тим не менше делегатське зібрання ТЮГа радянського періоду практично у незмінному вигляді проіснувало близько 65 років. Так, відбулась ювілейна зустріч представників різних поколінь делегатського зібрання 1984 року, а сиві представники довоєнного і повоєнного періодів згадували і колишні вистави, і колишніх акторів та режисерів, принесли квіти і свідчили у доповідях і про власну молодість, і про власну прихильність до ТЮГа. Тоді ж здогадались зробити і телевізійну версію ювілейних урочистостей 1984 року.

« Розкажеш правду їм про мене, тим майбутнім…» В. Шекспір (репліка Гамлета)

В дещо розслаблену атмосферу театру після Брянцева наполегливий Зіновій Корогодський вніс вимоги дисципліни, тренінгу, постійного навчання і навіть муштру, притаманну балету.

В театрі ТЮГ вивісили перелік книг, котрі актори повинні були прочитати. Була надто обмежена зайва адміністративна інформація. На дошках об'яви вивішували лише списки, де і в яких репетиціях та виставах задіяні актори. Театральний режисер жорстко контролював поведінку акторів в театрі, особливо тих, хто був схильний байдикувати чи прикладатися до чарки. Але Зіновій Корогодський не тільки вимагав, а і піклувався і виховував. У виставах використовував здібності акторів: гру на гітарах, здатність співати, красиво танцювати. На репетиціях знову запанували акторські етюди. Частка найбільш вдалих етюдів логічно переходила у вистави театру. На репетиції Корогодського залюбки приходили навіть не задіяні актори, аби подивитися на працю інших, привчити себе до творчої дисципліни і вимог режисера, усвідомити власні недоліки і долати їх.

На щастя, ефемерне мистецтво репетицій і вистав тогочасного ленінградського ТЮГу частково зафіксоване в документальному кіно.

Хтось порахував, що Корогодський-викладач виховав і відпустив у світ шістнадцять випусків театральної молоді.

Сам трудоголік, Корогодський поважав і виховував трудоголіків-акторів. На це здатні не всі. Звичайно, що це і подобалось не всім. До Корогодського режисера з підозрою ставились і комуністичні керівники Ленінграда. Але не могли заборонити надання йому премії імені Станіславського за педагогічну діяльність. 2007 року в Санкт-Петербургському Гуманитарному університеті профспілок, де викладав З. Я. Корогодський, встановили погруддя на честь театрального діяча і педагога[2].

Народився і зріс феномен ленінградського ТЮГу. Вистави мали успіх у дітей і дорослих. Запобіжні глядачі купували квитки заздалегідь, бо їх не вистачало для всіх охочих. У адміністраторів театра народилась традиція впускати в театральну залу тих, хто не встиг придбати квитка і був готовий дивитись виставу, сидячі 3-4 години на сходинках амфітеатру.

Відомі випадки, коли іноземців, що не зналися на російськой мові, приводили на вистави ТЮГу. І ті, не знаючи мови, розуміли сюжет і підкорялися акторському ентузіазму, натхненню і енергетиці добра, котра йшла зі сцени у глядацьку залу.

Ленінградський ТЮГ витримував творче змагання з уславленими, «дорослими» театрами міста, з концертними залами, з унікальними виставками в музеях міста (котрі збирали натовп), з потужною туристичною системою і сам став визначним місцем, бо приймав в своїх стінах вистави ТЮГів з інших міст СРСР.

Театральна вистава починається з п'єси. Вже на початковому етапі Корогодському стало зрозуміло, що спеціально для театрів юних глядачів ніхто — не пише. Писали лише для «дорослих» театрів. Казка «Коник-горбунок» (візитна вистава ТЮГу) писалася як казка і не була розрахована на постанову в театрі. Все це стосувалось і більшості інших п'єс, адаптованих під юних глядачів в самому театрі або за його замовами.

Режисер Корогодській розпочав працю з літераторами і драматургами. Процес зацікавив обидві сторони: амбітні автори отримували шанс побачити власний твір реалізованим на сцені, а ТЮГ отримував твір і прем'єру, невідому іншим[3].

З ленінградським ТЮГом або співпрацювали, або тут починали сценічне життя твори Євгена Шварца, Булата Окуджави, В. Тендрякова, В.Катаєва, М.Рощіна, Ю.Ентіна, М.Бартенєва та інших[3].

Режисер Корогодській мав дивну здібність відшукувати талановитих особ і залучати їх до праці в театрі. Серед них — молоді актори, нові драматурги, невизнані ще тоді художники.

Серед новацій З. Я. Корогодського — семінари з акторами або «Дні навчання». Тематика була різна, наскрізна тема «Днів навчання» — відповідальність діячів мистецтва перед суспільством, знання і напрямок, куди треба рухатися.

ТЮГ імені Брянцева, квиток на виставу 26 травня 1984 р.

Очільники театру розпочали співпрацю і з глядачами. Почали проводити особливі заклади, серед яких були —

• День батьків
• День директорів шкіл
• Делегатське зібрання, що працювало роками (зібрання делегатів-школярів, що бачили виставу і писали на неї рецензію)

• Зон Борис Вульфович (1898—1966)[4]
• Вейсбрем Павло Карлович (1899—1963)[5]
• Дімант Семен Юхимович (1915—1975)[6]
• Додін Лев Абрамович (1944 р.н.)[5]
• Шифферс Євген Львович (1934—1997)[5]

Брянцев вважав, що приводити малюків на вистави з живими акторами не слід. А приводити у театр потрібно. Тому для малюків організували ляльковий театр під дахом ТЮГа. Цим відділком керувала тоді Любов Шапоріна-Яковлева[5].

• Черкасов Микола Костянтинович (1903—1966)
• Поліцеймако Віталій Павлович (1906—1967)
• Уварова Єлизавета
• Чирков Борис Петрович (1901—1982)
• Пугачова Клавдія Василівна (1906—1996)
• Аркадіна Роза (травесті)
• Потаповська Ніна (травесті)
• Казарінова Ніна Миколаївна (травесті 1907—1999)
• Єфімова Єлизавета Іванівна
• Журавльова Віра
• Жукова Людмила
• Лебедєв Рем Федорович (1928—1988)
• Шевченко Євген Іванович (1934—1994)
• Карамишев Микола
• Шифман Михайло
• Воропаєв Михайло
• Дробишева Ніна
• Мамаєва Ніна
• Мусатов Володимир Іванович (1910—1993)
• Сошальський Володимир Борисович (1929—2007)
• Кудрявцева Наталя Костянтинівна
• Анна Ковальова (1919—1997)
• Красикова Людмила Іванівна, актриса, мати Олександра Хочинського
• Бруно Фрейндліх (1909—2002), батько актриси Аліси Фрейндліх

• Іванова Наталя Миколаївна (1908-1981, працювала з 1934 до 1970 р.)
• Берман Гдаль Ілліч ()
• Аршакуні Завен Петросович (1932—2012)
• Китаєв Март Фролович (1925 р.н.)
• Еміль Капелюш ()

• 
  Зон Борис Вульфович, театральний режисер
• 
  Сценограф Наталя Іванова, фото 1938 р.
• 
  Первісне розташування ТЮГу, вул. Мохова, 35 (Нині Навчальний театр)
• 
  Титульна стрінка видання про ТЮГ 1927 року, видавництво «Академія».
• 
  Головний фасад театру, фото 2009 р.
• 
  Худ. Іванова Н.М. Ескіз костюма для синьоблузника
• 
  Євген Шварц, вистава « Скарб». Режисер Борис Зон, фото 1933 р.
• 
  Відкриття театра для дітей у Державному народному домі, 1932 р.

В ТЮЗі десятиліттями не було власного фотографа. Його не було навіть у штаті. З роками це призвело до непоправних втрат, бо відсутня базова фотохроніка його початкового періоду і періоду середини 20 ст.

Фотознімки робили, але це аматорські фоти, зазвичай улюблених акторів чи акторів у ролях, звична практика аматорів. Тому від початкового періоду збережені випадкові фото, де нема фотопортретів театральних режисерів і репетицій, основи роботи театрів. Візуальна історія ТЮГа надзвичайно неповна. Винятків небагато. Зазвичай це фоти, зроблені для періодичних видань, але вони належать не ТЮГу імені Брянцева.

В грудні 1958 — січні 1959-го рр. в Москві та в Ленінграді відбулись гастролі уславленого театру з британського міста Стретфорда (тоді, до 1961 року, його назвою був Шекспирівський меморіальний театр). В той період декілька англійських акторів відвідали ленінградський ТЮГ (ще на вул. Мохова, 35), подивились казку-виставу «Два клени» Є. Шварца. Після вистави відбулась зустріч акторів обох театрів, котру здогадались зафіксувати на фото.

На серії фото у декілька десятків зразків — керівник ТЮГу О. О. Брянцев, режисер-постановник вистави «Два клени» — Вейсбрем Павло Карлович, Іванова Наталя Миколаївна, головний художник ТЮГу того періоду, автор декорацій до шварцевської вистави "Два клена ", британські актори і актриси Джеральдина Макьюен, Рон Хеддрик, сер Майкл Редгрейв (1908—1985), британський актор и режисер, батько актриси Ванесси Редгрейв.

Стан справ ненабагато змінився лише на початку 1960-х років, коли актори і аматори отримали і фотоапарати, і, що важливо, аматорські камери. Ця частина архіву цікава і своїми фотофіксаціями, і зафіксованими репетиціями, і концертними номерами, і фотопортретами. Але більшість з них осіла у приватних збірках і архівах, що мають здатність зникати безслідно. Їх палять, розпорошують, дарують без описів іншим, часто байдужим і до ТЮЗа, і до його історії. Важко знайти і оцифрувати навіть друковані театральні програмки минулих вистав, що горять як непотріб.

У ТЮГі створений власний архів, але він неповний майже у всіх своїх частинах…

Санкт-Петербург, площадь Пионерськая, буд. 1, ст метро «Пушкинская», Телефон театра 712-41-02

• 3ельцер С. А. А. Брянцев М., 1961
• Художники Ленинграда. Л,. 1960. С. 36–37.
• Сорокина Е. Организатор детского театра в Ленинграде //Театр и драматургия. Л., 1959.
• Ленинградский Театр Юных зрителей, Л.: «Искусство», 1972
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.506.
• http://piter-tyuz.livejournal.com/19039.html#comments (2007 р. почесне погруддя на честь З. Я. Корогодського в СПб)
• Матеріали періодичних видань

• Официальный сайт театра (рос)
• История театра (рос)
• piter_tyuz — спільнота у Живому журналі за темою ТЮГ імені Брянцева(рос.) — Сообщество любителей Питерского ТЮЗа (рос)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ТЮГ імені Брянцева

• Репетиція
• Сценографія
• Комедія
• Театральна програмка
• Ляльковий театр
• Театр юного глядача
• Брянцев Олександр Олександрович
• Корогодський Зіновій Якович
• Театральна бібліотека (Санкт-Петербург)
• Піонерський театр імені Павлика Морозова, палац піонерів, Ленінград.
• Театр юнацької творчості
• Театр поколінь імені Зіновія Корогодського (Театр поколений им. Зиновия Корогодского)