Велика Бийгань
Вели́ка Бийгань — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі, центр Великобийганської громади.
| село Велика Бийгань | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Берегівський район |
| Громада | Великобийганська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020070010032670 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1333 |
| Колишня назва | Велика Бейгань, Велика Бейгонь |
| Населення | 1893 |
| Площа | 2,71 км² |
| Густота населення | 698,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90232 |
| Телефонний код | +380 3141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°14′53″ пн. ш. 22°34′29″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
110 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90232 с. Велика Бийгань, вул. Центральна, 61 |
| Карта | |
  Велика Бийгань | |
 Велика Бийгань | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Колишні назви: Велика Бейгань, Велика Бейгонь.
У селі розташована Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Історія села
Перше поселення на навколишній місцевості з’явилися в епоху короля Арпада (9-10 ст.) і мало назву Ов-Бийгань. Археологами знайдені й давніші сліди людського освоєння - стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н.е., одне поселення – 5 тис. до н.е., інше - 2-1 ст. до н.е. Назва села, вочевидь, походить від власного імені Беган.
З ХІ ст. селом володіє рід Бийгані. Перша письмова згадка про Бийгань – в літописі 1333 р. Згодом перші власники села втрачатимуть свої володіння. У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала родинам Немешів, Шіро і Томпа.
1904 р. Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило герб селища: на срібному щиті рука в червоному рукаві, що тримає зелену виноградну лозу з п'ятьма гронами.
Архітектурні пам’ятки
Храми
Перша церква в селі була збудована католиками в 1418 р. В 1565 р. перейшла у власність реформатів, під час пожежі 1686 р. була практично повністю знищена. Відновили храм в 1743 р., в 1760 р. до нього добудували вежу. Протягом 1839 – 1846 рр. пройшла ґрунтовна реставрація, 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храму та його освячення під титулом Всіх Святих. Нині церква внесена до списку Пам’яток архітектури місцевого значення як «романо-готичний костьол».
Неподалік від реформатської церкви по тому ж боку вулиці знаходиться греко-католицька церква, побудована у 1805 р., з невеликою дерев’яною дзвіницею. Церква знаходиться дещо в глибині двору, на передньому плані комплексу споруд – нова дерев’яна дзвіниця. Вона збудована в 2009 р. Юлієм Товтом, на фасаді дзвіниці угорською мовою написано: «Кличу живих, плачу за мертвими, відкликаю бурю».
Садиба Немеша
З іншого боку від реформатської церкви, неподалік від неї, стоїть цікавий об’єкт промислової архітектури – сховище для зерна, збудоване в 1908 р., і понині діюче. Сховище належало місцевому землевласнику Іштвану Немешу, у теперішній час є колективною власністю кількох місцевих родин.
Практично навпроти зерносховища збереглась садиба Іштвана Немеша, орієнтовний вік – початок ХХ ст. Садиба розташована поруч із великою спорудою Будинку культури, збудованого наприкінці 1980-х. Нині в ньому міститься сільська рада, поштове відделення, бібліотека та стоматологічне відділення. Більша ж частина будівлі, із великим спортзалом, пустує та занепадає.
В колишній садибі в радянській час була колгоспна контора, а потім дім занепав, і лише нещодавно був врятований. Коштом голландських благодійників в ній влаштований дитячий садок. Будинок зазнав внутрішніх перебудов, але його зовнішній вигляд відповідає вигляду угорських маєтків та родових садиб Закарпаття.
Біля дитячого садку (клишньої садиби) між деревами в 1974 р. встановлений пам’ятник радянським воїнам, з залізобетону та брезоліту, автори - А. Горват та І. Орбан. Неподалік, навпроти входу до Будинку культури, стоїть мармурований пам’ятник на честь репресованих сталінським режимом, встановлений в 1993 р.
Археологічні знахідки
На горі, що піднімається з південного боку села, виявлено два пізньопалеолітичних місцезнаходження, зібрано нуклеуси, відщепи, знаряддя з кременю. В селі знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів. Скарб датується гальштатським часом. Другий бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.
У кінці ХІХ століття між селами Мала Бийгань та Велика Бийгань була засвідчена курганна група, тепер розорана. У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів. Поселення доби бронзи розташоване на правому березі річки Верка. В цій місцевості у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.
Туристичні місця
- Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
- стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н.е.
- два пізньопалеолітичних місцезнаходження
- у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.
- знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів.
- бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.
- У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів.
- храм 1743 р.
- греко-католицька церква, побудована у 1805 р
- сховище для зерна, збудоване в 1908 р.
- садиба Іштвана Немеша, початок ХХ ст.
- пам’ятник на честь репресованих сталінським режимом
- пам’ятник радянським воїнам, з залізобетону та брезоліту
Літературні посилання
- І Велика, і Мала Бийгань сподіваються на великі туристичні перспективи
- Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини