Велика Житомирська, 34-Б, 34-В
Адміністративно-офісні будинки — будівлі № 34-Б і 34-В на території колишньої парафіяльної садиби Стрітенської церкви, на розі Великої Житомирської вулиці й Пейзажної алеї, біля Львівської площі (Київ).
Велика Житомирська, 34-Б, 34-В | |
---|---|
| |
50°27′20″ пн. ш. 30°30′32″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Розташування | Київ |
Тип | будівля |
Стиль | неоготика і мінімалізм |
| |
Медіафайли у Вікісховищі |
Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 14 від 30 грудня 1996 року флігель № 34-А внесли до списку щойновиявлених об'єктів культурної спадщини. Однак зрештою так і не поставили на облік пам'яток архітектури місцевого значення[1].
Нумерація
Садиба містилась між теперішніми будинками № 34 і № 38. У другій половині ХІХ сторіччя на червоній лінії поставили одно- й двоповерховий будинки, що до 1980 року мали нумерацію № 36 і 38[2][3]. У глибині ділянки триповерховий будинок значився під номером 34-А. Після реконструкції й добудови нові споруди мають номери 34-Б і 34-В.
Парафіяльна садиба
Садиба належала парафії Стрітенської церкви, що збудували біля Жидівських (Львівських) воріт, ще коли споруджали Старокиївську фортецю в ХІ сторіччі[4]. У другій половині ХІХ сторіччя на території ділянки спорудили парафіяльні одно- й двоповерховий будинки.
На початку ХХ сторіччя приміщення будинку № 36 займало міське училище[2]. У 1910-х роках у глибині садиби звели триповерховий, цегляний флігель (№ 34-А), прикрашений архітектурними елементами в неоготичному стилі.
Тарас Шевченко й Іван Сошенко
- Іван Сошенко
- Тарас Шевченко
Одноповерховий парафіяльний будинок № 38 мав назву «Всіх скорботних радість». У подвір'ї був садок, з котрого відкривався краєвид на Кожум'яки й Поділ[5][6].
Коли будували нову кам'яну Стрітенську церкву, у 1853—1861 роках у будівлі жив Іван Сошенко. Його тесть Василь Панов служив священиком у Стрітенській парафії й виклопотав для художника дозвіл розписати храм.
У серпні 1859 року до художника завітав Тарас Шевченко, що на той час оселився в хаті на Пріорці[7]. Є гадки, щоправда непотверджені джерелами, що поет теж приклав руку до розписів[4].
Спогади про перебування Тараса Шевченка в гостях у Івана Сошенка зоставив біограф поета Михайло Чалий:
Тарас Григорович… багато жартував з верткою панною Леонтинкою, знайомою Сошенкової дружини, говорив компліменти «чорнявій Ганнусі» — племінниці Івана Максимовича, ділився своїми міркуваннями про різних літературних і художніх знаменитостей, кепкував зі «старого ледаща» — самого господаря і наостанку... заспівав кілька улюблених своїх пісень: «Зіроньку», «Сірії гуси» та інші. З дружиною Сошенка й панною Леонтиною весь час розмовляв по-польськи[8][9][10].
Знесення старих будинків
Близько 1922 року садибу націоналізували більшовики.
Будинки № 36 і 38 (за тогочасною нумерацією) знесли у квітні — липні 1980 року[3]. Замість того нічого не спорудили, і тут зосталась пустка.
Судові позови
У 1990-х роках через аварійний стан з будинку № 34-А виселили пожильців. 2015 року занедбані споруди без вікон і даху площею 550 і 630 квадратних метрів викупило товариство з обмеженою відповідальністю «Будстандарт»[11]. 19 березня 2019 року Департамент містобудування та архітектури КМДА своїм наказом видав містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта. У документі зазначалось, що як будівля стояла в історичному ареалі, ландшафтній, археологічній та архітектурній охоронних зонах, у межах буферної зони Софії Київської, внесеної до переліку пам'яток-об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, то запроваджуються певні обмеження на проведення будівельних робіт. Зокрема встановлена гранична висота будівлі, що не повинна перевищувати 15 метрів[12].
20 листопада 2019 року головний інспектор будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ) скасував рішення щодо містобудівних умов й обмежень, що, на його думку, затверджували, порушивши вимоги законодавства у сфері містобудування. Забудовник оскаржив це рішення. 5 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив вимоги «Будстандарту» й скасував рішення ДАБІ від 20 листопада 2019 року[13][14].
Реконструкція будинку № 34-А
У квітні 2020 року почали реконструктуювати будинок № 34-А. Проєкт реконструкції розробили архітектори Станіслав Дьомін та Ігор Данілов. Архітектори засвідчили, що новий об'єм передбачений «в сучасному стилі»[15]. Це — вимоги положень Венеційської хартії з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць 1964 року. Хартія застерігає від забудови європейських міст спорудами в псевдоісторичному стилі[16]. Віденський меморандум «Всесвітня спадщина та сучасна архітектура — управління історичним міським ландшафтом» так само виступає проти псевдоісторичного проєктування, бо воно спотворює як історію, так і сьогочасність[17]. Тому нову частину будівлі спорудили із сьогочасних будматеріалів. Вона контрастно підкреслює історичність старої будівлі, від котрої зоставили тільки фасади з боку Великої Житомирської вулиці й Пейзажної алеї[15]. Власне, фасадизм — світова практика й один із способів зберігати пам'ятки архітектури.
Примітки
- Будинок на Пейзажній алеї. Культурна спадщина Києва. Інформаційна База пам'яток. 2020. Процитовано 16 березня 2021.
- Василь Галайба. Велика Житомирська вулиця, 1977-1980.
- Список власників садиб, 2020.
- Стрітенська церква, 2011.
- Слідами Кобзаря, 2012, с. 132—133.
- Володимир Жмир, 1996, с. 107—124.
- Іван Сошенко. Художник від сохи, 2019.
- Життя і твори Тараса Шевченка, 1882, с. 146—147.
- Біографія Тараса Шевченка за спогадами сучасників, 1958, с. 244—265.
- Спогади про Тараса Шевченка, 1982, с. 303—304.
- Суд зупинив рішення ДАБІ, яке заважало почати забудову офісами Пейзажної алеї, 2020.
- Наказ Департаменту містобудування та архітектури КМДА № 316. Департаменту містобудування та архітектури. 19 березня 2019. Процитовано 17 березня 2021.
- Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 89726789. Окружний адміністративний суд міста Києва. 5 червня 2020. Процитовано 17 березня 2021.
- Дозвіл № ІУ 113200860272 ДАБІ. Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Процитовано 17 березня 2021.
- Закинутий маєток на Пейзажній алеї, 2020.
- Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеційська хартія). Архів оригіналу за 8.09.2020.
- Віденський меморандум. Архів оригіналу за 8.09.2020.
Джерела
- Божко М., Пасько М. Вулиця Велика Житомирська: бібліографічна довідка. — Центральна районна бібліотека імені Є. Плужника. — К., 2015.
- Галайба Василь, Маковський Євген. Список власників садиб (1882-1914) // Старий Київ. — 2020.
- Василь Галайба. Велика Житомирська вулиця // Фотоспомин. Київ, якого немає. — К., 1977-1980.
- Володимир Жмир. Слідами Кобзаря: документальна повість // Київська старовина. — 1996. — № 4—5. — С. 107—124.
- Володимир Жмир. Слідами Кобзаря: документальна повість // Вибране. — К. : Фенікс, 2012. — С. 115—137.
- Олександр Рудяченко. Іван Сошенко. Художник від сохи // Укрінформ. — 2019. — 21 липня.
- Володимир Жмир. Слідами Кобзаря: документальна повість // Вибране. — К. : Фенікс, 2012. — С. 115—137.
- Суд зупинив рішення ДАБІ, яке заважало почати забудову офісами Пейзажної алеї // Наші гроші. — 2020. — 18 березня. Процитовано 16 березня 2021.
- Володимир Тарасюк. У Києві відроджується унікальна історико-архітектурна пам’ятка часів Ярослава Мудрого — Стрітенська церква // Релігійно-інформаційна служба України. — 2011. — 3 січня.
- Хенгістов Володимир. Закинутий маєток на Пейзажці планують відбудувати до кінця року // Хмарочос. — 2020. — 27 квітня.
- Михайло Чалий. Життя і твори Тараса Шевченка: (Звід матеріалів для його біографії) = Жизнь и произведения Тараса Шевченко. — Тип. К. Милевського. — К., 1882. — С. 146—147.
- Михайло Чалий. Життя і твори Тараса Шевченка (1882) // Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. — К., 1958. — С. 244—265.
- Михайло Чалий. Т. Г. Шевченко на Україні в 1859 році // Спогади про Тараса Шевченка. — К. : Дніпро, 1982. — С. 299—305.