Велика Мечеть
Велика мечеть або мечеть Омеядів (араб. جامع بني أمية الكبير) — одна з найбільших та найдавніших мечетей у світі, розташована в Дамаску; архітектурна пам'ятка XII ст., частина Старого міста Дамаска, яке входить до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО[2].
المسجد الحرام Велика мечеть | |
---|---|
Велика мечеть, або Мечеть Омеядів | |
33°30′43″ пн. ш. 36°18′24″ сх. д. | |
Тип споруди | мечеть[1] і пам'ятка архітектури |
Розташування | Сирія, Дамаск |
Початок будівництва | 706 |
Кінець будівництва | 715 |
Будівельна система | мармур і камінь |
Стиль | Ісламська архітектура |
Належність | Іслам |
Стан | Світова спадщина ЮНЕСКО |
Оригінальна назва | араб. جامع بني أمية الكبير |
Присвячення | Іван Хреститель |
Велика Мечеть (Сирія) | |
Велика Мечеть у Вікісховищі |
Короткий опис
Мечеть неодноразово перебудовувалася. Спочатку на її місці був арамейський храм бога Хадада, потім — Юпітера Дамаського. Пізніше він перетворився на візантійську базиліку Святого Захарія, потім — на церкву Святого Іоанна Хрестителя й, нарешті, на мечеть. Деякий час християни й мусульмани молилися там разом. Так тривало 70 років. Але 708 року каліф Аль-Валід ібн Абд аль-Малік конфіскував храм, дозволивши християнам побудувати декілька церков та повернув забрані раніше[джерело?].
Мечеть Омеядів — єдина, де збережено християнську мозаїку, а також відомі фрески з сонячної «смальти», які було виготовлено за тією ж технологією, що й мозаїки Равенни.
У мечеті розташована каплиця святого Іоанна Хрестителя (пророк Ях'я в ісламській традиції), де зберігається голова святого. В окремому приміщенні при мечеті зберігаються волосина з бороди пророка Мухамеда та голова Хусейна — сина четвертого «праведного» пророка Алі, зятя пророка Мухамеда.
2013 року мечеть було значно пошкоджено внаслідок інтенсивних боїв. Сирійське провладне агентство САНА звинуватило в цьому бойовиків радикального ісламістського угрупування «Джебхат ан-нусра» («Фронт перемоги»), опозиціонери однак стверджують, що мечеть потрапила під обстріл танків сирійської армії[джерело?].
Примітки
- archINFORM — 1994.
- http://whc.unesco.org/en/list/20/indicators/
Література
- Talal Akili: The Great Mosque of Damascus. From Roman Temple to Monument of Islam. ARCOD, Damaskus 2009.
- Gerhard Schweizer: Syrien. Religion und Politik im Nahen Osten. Klett-Cotta, Stuttgart 1998, ISBN 3-608-93396-4.
- Frank Rainer Scheck, Johannes Odenthal: Syrien. Hochkulturen zwischen Mittelmeer und Arabischer Wüste. 4. Auflage, DuMont, Ostfildern 2009, ISBN 978-3-7701-3978-1, S. 141—147