Велика Уголька (село)

На відстані 500—700 метрів від Великої Угольки, на дорозі і прилеглій до неї території, що між мінеральним джерелом Боркут і Молочним Каменем — пізньопалеолітичне місцезнаходження. За три кілометра від села, на території Угольського заповідника, на південному схилі Молочного Каменя, у печері тієї ж назви — короткочасне пристанище первісних людей. Виявлено крем'яні, обсидіанові і базальтові знаряддя пізнього палеоліту.

Село тягнеться майже на 10 км з півдня на північ вздовж річки Велика Уголька. На північній околиці починається лісовий масив, який є частиною букових пралісів Карпат. Масив розташований у межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву (Карпатський біосферний заповідник).

Недалеко від села Велика Уголька розташоване Угольське лісництво Карпатського біосферного заповідника. На просторах заповідника в одній із скель захована печера чудес. Печера «Молочний камінь» — карстова печера у вапняковій скелі. Протяжність печери становить 92 метри.

У́гольсько-Широколужа́нський запові́дний маси́в — заповідна територія у складі Карпатського біосферного заповідника. Розташований у межах Тячівського району Закарпатської області, на південних схилах гори Менчул (1501 м) та південних і південно-західних схилах хребта Красна (1568 м), у межах висот 400—1280 м над рівнем моря.

У селі є мінеральне джерело з багатою на залізо водою. При кип'ятінні вода стає іржавого кольору. За невелику плату в лісництві можна піднятися до печери Молочний камінь (400 м вгору).

У селі струмки Рункульський та Дальній впадають у Велику Угольку.

Церква Воскресіння Христового. 1923.

Невелику дерев'яну церкву добрих пропорцій збудовано в руслі традиційного народного будівництва й освячено 20 травня 1923 р.

Збереглася грамота в рамі, виконана різнокольоровими фарбами з детальними записами про спорудження церкви.

Православний комітет організував священик о. Сускій, до нього увійшли голова Михайло Аґогптин, його заступник Василь Сливка та ще 5 осіб. Землю для церкви дали Стефан Данч з дружиною Іляною. Фундамент освятив архімандрит Матвій. Керував роботою Стефан Данч, а майстром-будівничим був Петро Хромчик. Будували церкву за священика о. Багана. У грамоті перелічено близько 80 селян та 12 сіл, що жертвували гроші на церкву.

Виділено тих, що жертвували найбільше, — Стефана Данча (2745 корон), Василя Данча з Америки (4361 корону), Михайла Дьордяя (3375) та Івана Манзука (3395).

Найбільше днів на будівництві відпрацювали Стефан Данч (120), Василь Яринич (118) та Іван Манзук (121). Дзвін подарував Михайло Дашик.

Упродовж наступних років до хрещатого храму прибудували приміщення із західного боку та п'ятистінний вівтарний зруб, на північному фасаді збудували захристію.

Нині церква не діє, і гарну споруду скоро розберуть, оскільки через дорогу збудовано нову церкву. Церква жінок-мироносиць. 1991.

Церква жінок-мироносиць. 1991.

Нову велику цегляну церкву споруджено з 1992 до 1996 р. за свяшеника о. Михайла Ороса, курь орів Михайла Шобея та Івана Регоша.

Будівництво вів місцевий майстер — будівельник Степан Субота. Ікони до іконостаса намалював Василь Ковач із Золотарьова.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1729 осіб, з яких 876 чоловіків та 853 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2052 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

• Голубка Іван Васильович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

- між мінеральним джерелом Боркут і Молочним Каменем — пізньопалеолітичне місцезнаходження

- на південному схилі Молочного Каменя, у печері тієї ж назви — короткочасне пристанище первісних людей. Виявлено крем'яні, обсидіанові і базальтові знаряддя пізнього палеоліту.

- храм Воскресіння Христового. 1923.

- храм жінок-мироносиць. 1991

- мінеральне джерело з багатою на залізо водою

- Печера «Молочний камінь» — карстова печера у вапняковій скелі. Протяжність печери становить 92 метри.

- У́гольсько-Широколужа́нський запові́дний маси́в

• Екотуристичний маршрут Великої Угольки