Велика дев'ятка єгипетських богів

Велика дев'ятка єгипетських богів (Еннеада) — найдавніша з відомих теогонічна і космогонічна система релігійних вірувань стародавніх єгиптян, яка була створена жерцями в єгипетському місті Іуну (дав.-гр. Ἡλίουπόλις - Геліополь). Це вчення в міфологічній формі розглядало примордіальне минуле людства, коли "створювався Світ та перша людина". Грецькою мовою позначається словом "еннеада" - дав.-гр. Ἐννεάς, що означає дев'ятка. Боги еннеади вважались першими фараонами Єгипту.

Еннеада ієрогліфами

У Стародавньому Єгипті майже на одній і тій самій території виникло дві концепції «примордіальних Богів». Перша в Геліополі, а друга в Мемфісі.

Згідно з Геліопольською еннеадою, навколишній Світ являв собою послідовну і логічну ланку породжень одними природними силами/явищами — інших. Посеред примордіальних вод Нуна виник первинний пагорб Бен-Бен (Бенну), з якого вийшов первородний бог — Атум, чиє ім'я могло трактуватися як „Все". Із самого себе Атум породив пару Шу та Тефнут (Повітря та Вологу - перше покоління примордіальних Богів). Від них народилася друге подружжя - Геб та Нут (Земля та Небо - друге покоління Богів). Із любові до дочки Нут, батько Шу встав сам і помістив все під нею, підняв її над головою і відділив таким чином від землі. До Атума та його дітей були також приєднані ще дві пари правнуків, які були породжені Землею та Небом: Осіріс та Ісіда і Сет з Нефтіс (третє покоління примордіальних Богів). Останні четверо були зобов'язані честю, яка випала на їхню долю, не за своїм значенням у природі, а за місцем в уявленнях єгиптян про загробне життя. Всі ці примордіальні Боги складали „велику дев'ятку, що в Ані", на відміну від іншої - „малої дев'ятки". Сам Атум був ототожнений з геліопольським містечковим Богом-Сонцем під іменем Ра-Атум. Щодня Сонце відроджувалось знову в лоні своєї матері-Неба, а другим образом ранкового Сонця був „Хор (Гор) Небосхильний". Стародавні єгиптяни зображали добовий рух Сонця як переїзд Ра до Хора Небосхильного та Хора Небосхильного до Ра.