Великий палець
Великий палець (діал. палюх[1], лат. pollex) — перший, тобто внутрішній палець кисті. Термін зазвичай використовується для приматів, у тому числі людини, та деяких інших тварин, у яких цей палець протистоїть решті пальців, для решти тварин використовується термін полекс[джерело?] (лат. pollex).
| Пальці |
|---|
 |
| Великий · Указівний · Середній Підмізинний · Мізинець |
Будова
Найкоротший з пальців людини, протистоїть решті пальців. На відміну від інших пальців, що складаються з трьох фаланг, він складається тільки з двох. Через інші можливості руху великий палець грає особливу роль, дозволяючи створювати тиск, направлений проти інших пальців, що є основою хапальної функції руки. Області в людському мозку, що відповідають за координацію і чутливість великого пальця, значно більші за регіони, що відповідають за інші пальці.
Ніготь великого пальця росте повільніше від інших і закручується в спіраль, якщо дати йому вирости достатньою мірою.
Деякі люди в змозі вивертати крайню фалангу великого пальця майже під прямим кутом назад, що пояснюється недорозвитком міжфалангових блоковидних суглобів пальців при синдромі дисплазії сполучної тканини
Жести за участю великого пальця
Протиставлений і найбільший з пальців руки, великий палець відіграє особливу роль не тільки в трудовій діяльності, але і в мові жестів.
На змаганнях гладіаторів у Стародавньому Римі переможець чекав знаку з боку присутнього на трибуні імператора або високопоставленої вельможі, яка визначала, що робити з переможеним, нерідко важко пораненим, суперником. Якщо той своєю хоробрістю встиг викликати до себе симпатію під час бою, то показувався піднятий вгору великий палець, що означав помилування. У зворотному випадку, великий палець опускався вниз (за іншою версією указував на шию, в русі, що зображає перерізання горла), що було рівнозначне смертельному вироку для того, хто програв.
В Англії XVI століття гризти ніготь великого пальця вважалося образливим.
За допомогою великого пальця виконують жест, який означає похвалу.