Великі Передримихи

Великі Передримихи — село у Жовківському районі Львівської області. Належить до Зіболківської сільської ради. На підвищенні у центрі села стоїть дерев'яна церква св. Архистратига Михайла 1891.

село Великі Передримихи
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада Зіболківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA46060130050069951
Основні дані
Засноване 1386
Населення 239 осіб
Площа 0,98 км²
Густота населення 243,88 осіб/км²
Поштовий індекс 80361[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°01′06″ пн. ш. 24°05′39″ сх. д.
Місцева влада
Карта
Великі Передримихи
Великі Передримихи
Мапа

 Великі Передримихи у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про село відноситься до 1386 року[2].

Великі Передримихи (пол. Przedrzymichy Wielkie) — село, належало до Жовківського повіту, 10,5 км на схід від Жовкви, 9 км на пн. від Куликова. На схід лежать Зіболки і Нагірці, на пд. Могиляни, на пд.-зах. Перемивки і Смереків, на пн.-зах. Блищиводи, на пн. Малі Передримихи. Село лежить в басейні р. Буг, між р. Желдець від сходу і р. Свинею від заходу. Село лежить в горбистій місцевості (висота 294 м). Власність більша належала до Теофілії Ценецької та римо-католицької церкви в Жовкві. 1880 року тут було 75 господарств, 464 жителі в гміні, та 4 господарства, 16 жителів на території двору; 69 римо-католиків, 388 греко-католиків, 22 ізраеліти; 75 поляків, 378 русинів, 22 німці, 5 іншої народності. В селі Великі Передримихи була церква св. Архангела Михаїла і філіальна школа. За часів Речі Посполитої належали до Мервицької держави в Львівській землі.

1386 році свідчить Андрій, староста руський, що Миколай Сланка продав Бенькові з Жабокруків володіння Зарудці і дворище Передримихи (A. G. Z., t. II, str. 21). 23 серпня 1444 року записує Владислав Варненьчик Янові зі Спрови і брату його Евстахію 100 гривень на селах Артасів і Передримихи (Arch. Metr. Lit., Nr. 155). В люстрації з року 1765 написано: «В цьому селі є спадкові шляхетські частини уроджених Предзимірських, Монастирських і Вольського; частина королівська віддавна до держави Мервицької належить». На місцевих полях, на так званих Загайцях, є кургани, у більшості позаорювані. Тут в пісках знаходили великі черепи, які походили з урн і попільниць, крем'яні і бронзові прикраси. Малий бронзовий наплечник, який був тут знайдений, мав один з місцевої шляхти як родинну реліквію (Шнайдер, Музей Осолінських у Львові).

На 01.01.1939 в селі проживало 590 мешканців, з них 570 українців-грекокатоликів і 20 українців-римокатоликів[3].

Відомі люди

Примітки

Бібліографія

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.