Великі річки Франції

Великі річки Франції (фр. les grands fleuves de la France) — традиційне позначення річок, басейни яких охоплюють основну територію Франції. Незважаючи на те, що загальна довжина судноплавних річок в метрополії Франції у сучасних кордонах становить близько 8500 км[1], значна частина території відноситься до кількох великих річкових басейнів, які утворені так званими Великими річками. З давніх часів і аж до кінця XVIII століття традиційно виділяли чотири Великі річки: Гаронна, Луара, Рона та Сена[2][3]. З початку XIX століття, після територіальних надбань, пов'язаних з революційними війнами, до Великих річках Франції додають також Рейн[4][5], що протікає східнім кордоном країни. Таке трактування зберігається досі[1][6].

Мапа басейнів найбільших річок Франції.

Список річок
РічкаВпадаєДовжина, кмПлоща басейну у Франції, км2Ср. витрата води в гирлі, м3/с.Фото
всьогоу Франції
Гаронна
фр. Garonne
окс. Garona
ісп. Garona
кат. Garona		 Атлантичний океан 575[7] 522 56000 690
Гаронна в Тулузі		 [8]
Луара
фр. Loire
окс. Léger
брет. Liger		 Атлантичний океан 1020 1020 115120 910
Луара в Блуа		 [9][10]
Рейн
фр. Rhin
нім. Rhein
нід. Rijn		 Північне море 1320 188 24000 2300
Міст через Рейн на кордоні Франції, Німеччині і Швейцарії		 [11][12]
Рона
фр. Rhône
окс. Ròse		 Середземне море 812 522 95500 1700
Злиття Рони (ліворуч) і Дрома		 [13][14]
Сена
фр. Seine		 Ла-Манш 776 776 78650 560
Сена в Парижі		 [15]

Примітки
  1. Dominique Auzias, Gaëlle Girard-Marchandise, Pascaline Ferlin, Anthony Serex. France. — Petit Futé, 2007. — P. 9-11. — ISBN 9782746918245.
  2. Johann Hübner. La géographie universelle, ou l on donne une idée abrégéee des quatre parties du monde, et des différens lieux qu'elles renferment. — Basle : Rodolphe Im-Hoff, 1746. — Vol. I. — P. 125-126.
  3. Louis Alexandre Expilly. Dictionnaire géographique, historique et politique des Gaules et de la France. — Amsterdam, 1770. — Vol. VI. — P. 746.
  4. Pierre Étienne Herbin de Halle. Statistique générale et particulière de la France et de ses colonies. — Paris : F. Buisson, 1803. — Vol. VII. — P. 488.
  5. Lewis Goldsmith. Statistique raisonnée de la France. — Paris : Édouard Lagny, 1833. — P. 172.
  6. William Edmiston, Annie Dumenil. La France contemporaine. — Cengage Learning, 2015. — С. 8-10. — 336 p. — ISBN 9781305804418.
  7. Не враховуючи Жиронди
  8. la Garonne (фр.). Encyclopédie Larousse. Процитовано 31 грудня 2015.
  9. la Loire (фр.). Encyclopédie Larousse. Процитовано 31 грудня 2015.
  10. La Loire à Saint-Nazaire. Données hydrologiques de synthèse (1994 - 2015) (фр.). Banque Hydro. Процитовано 31 грудня 2015.
  11. Rhin (фр.). Encyclopédie Larousse. Процитовано 31 грудня 2015.
  12. Fiche cours d'eau. Le Rhin (фр.). Eau de France. Процитовано 31 грудня 2015.
  13. Rhône (фр.). Encyclopédie Larousse. Процитовано 31 грудня 2015.
  14. Le Rhône à Beaucaire. Données hydrologiques de synthèse (1920 - 2013) (фр.). Banque Hydro. Процитовано 31 грудня 2015.
  15. la Seine (фр.). Encyclopédie Larousse. Процитовано 31 грудня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.