Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович

Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович (31.10.1830 – 17.01.1904) – сходознавець, історик та філолог. Академік Петербурзької АН (1861). Народився в м. Санкт-Петербург, там же закінчив Олександрівський ліцей (1850), після чого служив у Азіатському департаменті МЗС. Не раз перебував у відрядженнях в Оренбурзькій та інших губерніях Російської імперії і за кордоном з метою ознайомлення з тюркськими мовами, історією та побутом киргиз-кайсаків (казахів) та інших східних народів. Від 1857 – член, з 1861 – секретар Iмператорського археологічного товариства. Член ради Російського географічного товариства (1864). Учасник Московського археологічного з'їзду (1869), міжнародних археологічних конгресів у Антверпені (1866 і 1867, Бельгія). 30 липня 1888 призначений попечителем Київського учбового округу (до 1903). Од 1889 – голова Київської археографічної комісії.

Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович
Народився	12 (24) листопада 1830 Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер	30 січня (12 лютого) 1904 (73 роки) Київ, Російська імперія[1]
Країна	Російська імперія
Діяльність	орієнталіст
Alma mater	Олександрівський ліцейd
Галузь	історія і сходознавство
Членство	Петербурзька академія наук і Імператорське російське археологічне товариствоd
Рід	Q4107038?
Нагороди
Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович у Вікісховищі

Основна проблематика наукових праць В.-З. – взаємовідносини Росії з країнами Середньої Азії, історія киргиз-кайсаків, Кокандського, Касимівського ханств і Кримського ханства, східна нумізматика. Здобув визнання як спеціаліст у галузі тюркських мов, до нього майже не досліджених, перекладач літературних й історичних творів. Автор джагатайсько-турецького словника – надзвичайно цінного джерела для вивчення історії узбецької мови часів узбецького поета та вченого А.Навої (1441–1501).

Помер у м. Київ.