Вербка (Чечельницький район)

У селі річка Безіменна впадає у Саврань, праву притоку Південного Бугу.

До 1794 року селом володіли князі Любомирські, а потім граф Гудович, від нього село перейшло до князя Орлова. Нестерпний кріпосний гніт змушував селян іти на заробітки в місто після збору убогого врожаю, штовхав їх на боротьбу з поміщиками. Так, влітку 1848 року селяни відмовилися відбувати панщину в графа Гудовича. 

У 1876 році на схід від села (за 2,5 км.) був побудований цукровий завод, який належав графу Орлову. Злиденні копійки могли заробити селяни, працюючи на ньому різноробочими, бо здобути кваліфікацію неграмотному було важко.

У 1901 році населення  становило 1701 осіб, з них чоловіків — 892, жінок — 849. Жителі села займалися землеробством, а також різними ремеслами: виготовленням возів, гончарством, бондарством, були серед населення кравці і шевці.

Під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії навесні 1906 року революційним рухом була охоплена вся Подільська губернія. Особливого розмаху набрав він в Ольгопільському й Гайсинському повітах, у тому числі у Вербці, Куренівці, Бритавці. Влітку 1906 року революційний рух наростає. Селяни вимагали від князя Орлова збільшення земельних наділів, збільшення платні. Про це свідчить телеграма пристава Ольгопільського повіту Подільському губернатору про сільськогосподарські страйки в селах Вербка, Куренівка, Бритавка: «Крестьяне селений Бритавка, Вербка и Куренёвка утром 27 июля при руководстве сельских старост прогнали рабочих-служащих экономии орендаторов Зелевского, Гуляницкого, потребовали увеличения платы, угрожая разгромом. Для недопущения возврата прогнанных рабочих оставили в экономиях торожей. Вызвал эскадрон с Городищ, до прибытия его нахожусь на сахарном заводе, приняв возможное предупреждение /Пристав Лукашевич/».

Присланий військовий загін жорстоко розправився з селянами. Декілька селян було відправлено в Ольгопільську тюрму на 6-12 місяців.

У період столипінської реакції становище сільської бідноти погіршилося. Селянський рух проти поміщиків і куркулів набирав різних форм: відмова платити податки, вирубування лісу. Селяни змушені були орендувати землю у поміщиків, обробляти за це поміщицьку землю або працювати за частину врожаю — за 10-12 сніп.

Лише у 1882 році в селі Вербка була відкрита церковно-приходська школа, навчання в якій проводилося по церковних книгах, так як спеціальних підручників не було. Тільки діти заможних  селян могли отримати початкову освіту. Спочатку школа містилася в найманому будинку, а в 1894 році — у власному. У 1889 році було відкрито школу грамоти для хлопчиків, а в 1897 році — для дівчаток.

У довоєнний час і до 1950 року на території села діяло дві школи. Вербська початкова школа знаходилася на другій частині села через річку Савранка і розміщувалась у двох будинках, у третьому була майстерня. Директором школи був Видмиш Іван Кирилович.

Вербська семирічна школа була в центрі села і займала п'ять будинків.

Директором школи був Горбатюк Іван Карпович.

В обох школах навчалося близько 600 учнів. У 1950 році школи об'єднали і стали називати Вербська середня школа. Директором школи став Гордієнко Іван Євдокимович.

У 1965 році розпочали будівництво нової школи, розрахованої на 900 учнів. Десять років тривало будівництво. 11 листопада 1975 року навчання розпочалося у новій трьохповерховій школі. На 3 вересня 1975—1976 н.р. в школі нараховувалося 642 учні.

Керівниками школи були, крім вищеназваних, — Сандул Михайло Матвійович, Ковальчук Василь Хомич, Поворозний Михайло Лукич, Недзеленко Микола Васильович. На даний час школу очолює Зварищук Анатолій Миколайович.

Зі стін школи вийшли тисячі випускників. Понад 300 учнів нагороджені золотою медаллю, 390 — срібною медаллю. За відмінні успіхи у навчанні багато учнів нагороджені Похвальними листами.

За роки свого існування  школа славилася майстрами спорту, займала призові місця у багатьох видах спорту. Велика заслуга в цьому вчителя фізкультури Стрільчука Михайла Івановича, на даний час Нікітенко Олександр Іванович намагається «тримати планку», задану видатним учителем.

Випускники Вербської школи — люди різних професій. Девіз «Моя школа — моя гордість» передається з покоління в покоління. Традиційними стали зустрічі випускників усіх років. Багато випускників стали знаменитими та видатними людьми. Так, у школі була організована зустріч з випускницею школи 60-х років викладачем-методистоми республіканського методичного коледжу, членом редколегії журналів «Дивослово» та «Рідні джерела», автором багатьох мовознавчих праць Антоніною Іванівною Мовчун. Земляки знають її як Засядівко і чують її приємний голос у передачах «Мамина школа» та «Золоті ворота».

Не забуває школу вчитель-історик Сергій Васильович Таранець - засновник шкільного краєзнавчого музею. Закінчивши аспірантуру Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, випустив кілька десятків історичних книг, серед них «Куренёвское тримонастырье: история русского старообрядческого центра в Украине в 1675-1935 гг.», «Старообрядчество Подолии», "Історія села Куренівка". Дослідник історії та культури рідного краю брав участь у написанні книги «Нариси з історії Чечельника», присвяченої 500-річчю селища.

Випускник школи Сивак Іван Пилипович довгий час очолював політвідділ Зіркового містечка м. Москви, був дублером космонавта.

Славні люди вийшли зі стін школи: це генерал Василь Мойсейович Атаманенко; Косаківський Віктор Афанасійович, краєзнавець, старший викладач кафедри етнології Інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету; у селі народилася і провела дитячі роки видатний кінодраматург Лариса Шепітько.

На сьогоднішній день у школі є комп'ютерний клас, навчальні кабінети, дві майстерні, спортивний та актовий зали, бібліотека, їдальня, медичний пункт. Сьогодні у школі навчається 161 учень, навчальний процес здійснюють 22 педагоги.

У селі працює ДНЗ «Тепле гніздечко», дитячу установу відвідує 50 дітей. Також на території села діє амбулаторія сімейного типу, працює відділ зв'язку, є аптека.

На даний час випускник Вербської школи Гончаренко Роман Васильович очолює СТОВ Агрофірма «Вербка», яке є одним із найкращих сільських господарств у районі.

До послуг  населення у центрі села — торговий комплекс: міні-маркет, продовольчі і промислові магазини, відділ зв'язку, сільський стадіон, сквер.

Важливе місце в житті вербчан займають церковні храми, які розташовані по ліву і праву сторони річки Савранки.

На лівій стороні річки, у центрі села, гордо здіймається в небесну височінь дерев'яна двокупольна споруда церкви, освяченої на честь Святого Миколая в 1895 році. Тому жителі лівої сторони села щороку в день Святого Миколая, 19 грудня, святкують храмове свято.

На правій стороні річки Савранки знаходиться церква Пречистої Богородиці Діви Марії, освяченої на другу Пречисту в 1875 році. За традицією, жителі правої сторони села від річки Савранки щороку святкують 21 вересня храмове свято.

Поряд із селом розташований ботанічний заказник місцевого значення Вербська Дача.

• Вербка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.697