Вернер Берґенґрюн

Вернер Берґенґрюн народився 16 вересня 1892 року в Ризі, Латвія[3], у сім'ї лікаря шведського походження Пауля Еміля (17 липня 1861-29 вересня 1945) та Гелени Анни Берґенґрюн (5 березня 1863-20 липня 1945). Пізніше родина переїхала у Німеччину, оселившись у Любеку, де й пройшли дитячі та юнацькі роки Берґенґрюна[4].

З 1903 по 1908 роки навчався у гімназії Катарінеум, Любек а з 1908 по 1910 роки гімназію Філліпінум у Марбурзі[5] .

Кабінет у Баден-Бадені

Берґенґрюн у 1911 році почав вивчати теологію у Марбурзькому університеті, але незабаром перевівся на факультети германістики та історії мистецтв. Проте Берґенґрюн перервав навчання, так і не отримавши диплома, і переїхав у Мюнхен.

Брав участь у Першій світовій війні, був добровольцем, у званні лейтенанта. У 1918 році служив корнетом у Прибалтійському ландесвері — армії балтійських німців, що брала участь у війні Латвії проти Радянської Росії

З 1920 року займався журналістикою, працював у Тільзиті, Мемелі та Берліні. Працював у 1922 році в Берлінському часописі «Східний інформатор».

У 1923 році почав писати новели і короткі розповіді. 1925 році Берґенґрюн став редактором «Балтийського листка».

У 1927 році Берґенґрюн прийняв рішення стати професійним письменником. Друкується під псевдонімом Wolfgang Peter. Після приходу до влади нацистського режиму — був його противником.

У 1936 році Берґенґрюн, котрий народився в сім'ї лютеран, разом із дружиною офіційно переходить до римо-католицької церкви.

У 1942 році його будинок у Мюнхені був розбомблений прямо в ході бомбардувань німецьких міст Британськими Королівськими ВПС. Того ж року Берґенґрюн переїхав у Тіроль, пізніше — Рим.

Після Другої світової війни, до 1958 року, мешкав у Швейцарії, у Цюріху, а потім у Римі (1948—1949). Пізніше оселився у Баден-Бадені, де помер у 1964 році.

Вернер Берґенґрюн помер 4 вересня 1964 року в Баден-Бадені, похований на міському цвинтарі.

Пам'ятна дошка на будинку де мешкав Берґенґрюн у Ризі

У 1919 році одружився, у Марбурзі, із Шарлоттою Гензель ((нім.), 1896—1990), дочкою математика Курта Гензеля, який був праправнуком відомого єврейсько-німецького філософа і засновника руху Гаскала («єврейського просвітництва») Мозеса Мендельсона. У шлюбі народилося четверо дітей —— сини Олаф (нар.1920) та Александер (нар.1930), а також дочки — Луїза (нар.1924) та Марія (нар.1928)[4].

• 1926: «Великий Алкагест»
• 1927: «Імперія у руїнах»
• 1930: «Герцог Карл» Сміливий"
• 1931: «Золотий грифель»
• 1933: «Випробування вогнем» (повість)
• 1935: «Велика тиранія і суд» (роман)
• 1937: «Три соколи» (новела)
• 1939: «Смерть у Ревелі»
• 1940: «Як на небі, так і на землі» (роман)
• 1945: «Судний день»
• 1946: «Таємниця сповіді»
• 1949: «Лунина»
• 1955: «Близнюки з Франції»
• 1955: «Генерал»
• 1959: «Гнів, час і вічність»
• 1962: «Третій вінок» (роман)

• 1951 — Премія Вільгельма Раабе
• 1958 — почесний доктор філософського факультету Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана.
• 1962 — Премія пам'яті Шиллера

• Deutsches Literatur-Lexikon: Das 20. Jahrhundert. — Bern und Muenchen, 2001.
• Bergengruen Werner. Schriftstellerexistenz in der Diktatur. — Muenchen, 2005.
• Karl W. Apel, Werner Herzenstiel: Werner Bergengruens «Charakterprobe». Esslingen: Langer. 1975.
• Hans Bänziger: Werner Bergengruen. Weg und Werk. 4., veränd. Aufl. Bern: Francke. 1983. ISBN 3-7720-1710-X
• Theoderich Kampmann: Das Verhüllte Dreigestirn. Werner Bergengruen, Gertrud von le Fort, Reinhold Schneider. Paderborn: Schöningh. 1973. ISBN 3-506-78174-X
• Arthur Kaufmann: Beziehungen zwischen Recht und Novellistik. Stuttgart u. a.: Boorberg. 1987. ISBN 3-415-01339-1
• Helga Kaufmann: Das Problem der Furcht im Werk Werner Bergengruens. München: Univ. Diss. 1984.
• Günther Klemm: Werner Bergengruen. 3. Aufl. Wuppertal: E. Müller Verlag. 1957.
• Frank-Lothar Kroll; N. Luise Hackelsberger; Sylvia Taschka: Werner Bergengruen — Schriftstellerexistenz in der Diktatur. Aufzeichnungen und Reflexionen zu Politik, Geschichte und Kultur 1940 bis 1963. Oldenbourg, München 2005, ISBN 978-3-486-20023-2.
• Frank-Lothar Kroll (Hrsg.): Die totalitäre Erfahrung. Deutsche Literatur und Drittes Reich. Berlin: Duncker & Humblot. 2003. ISBN 3-428-11277-6
• Frank-Lothar Kroll u. Alfred Schmidt: Dichtung als Kulturvermittlung. Der Schriftsteller Werner Bergengruen. Beiträge für Unterricht und Weiterbildung. Filderstadt: Weinmann. 1997. ISBN 3-921262-09-7
• Paul A. MacKenzie: Die heile Welt in the lyrics of Werner Bergengruen. Bern u. a.: Peter Lang. 1980. ISBN 3-261-04715-1
• Peter Meier: Die Romane Werner Bergengruens. Bern: Francke. 1967.
• David J. Parent: Werner Bergengruens «Ungeschriebene Novelle». Eine Analyse d. Werkstattnovelle aus «Das Geheimnis verbleibt». Bonn: Bouvier. 1974. ISBN 3-416-00896-0
• Annette Schmollinger: «Intra muros et extra». Deutsche Literatur im Exil und in der inneren Emigration. Ein exemplarischer Vergleich. Heidelberg: Winter. 1999. ISBN 3-8253-0954-1
• Ingeborg Scholz: Deutsche Lyrik im Spannungsbogen zwischen Kunst und Religion. Werner Bergengruen und Rudolf Alexander Schröder. Bonn: Verl. für Kultur und Wiss. 2002. ISBN 3-932829-39-5
• Elisabeth Sobota: Das Menschenbild bei Bergengruen. Einführung in das Werk des Dichters. Zürich u. a.: Verl. Die Arche u. a. 1962.
• Julia Valerie Tietze: Der objektive Charakter des Strafgesetzes im Widerstreit zum subjektiven Rechtsgefühl. Eine juristische Auseinandersetzung mit dem Roman «das Feuerzeichen» von Werner Bergengruen. Herdecke: GCA-Verl. 2004. ISBN 3-89863-168-0
• Max Wolfgang Weber: Zur Lyrik Werner Bergengruens. Winterthur: Keller. 1958.
• Werner Wilk: Werner Bergengruen. Berlin: Colloquium. 1968.
• Hans-Jürgen Wipfelder: Die Rechts- und Staatsauffassung im Werke Werner Bergengruens. Bonn: Bouvier. 1969.
• Heidrun Ehrke-Rotermund und Erwin Rotermund: Zwischenreiche und Gegenwelten: Texte und Vorstudien zur «verdeckten Schreibweise» im «Dritten Reich». München: Fink. 1999. ISBN 3-7705-3387-9
• Frank Holger Walpuski: Aspekte des Phantastischen: Das Übernatürliche im Werk Werner Bergengruens. Frankfurt am Main: Lang 2006. ISBN 3-631-55478-8

• Вернер Берґенґрюн // Baltisches biografisches Lexikon digital.
• Werner Bergengruen: Der Tod von Reval(нім.)