Верховний суд Данії

Король Кристіан V головує в Верховному суді, 1697 рік

Верховний суд заснований 14 лютого 1661 декретом короля Фредеріка III в період становлення в Данії абсолютної монархії і замінив собою Королівський суд ( Kongens Retterting), що існував в епоху короля Кристіана IV.

Спочатку суд складався з 30 суддів, а формальним голавою суду був сам король, для якого в залі суду був поставлений трон. Король міг головувати в судовому засіданні і скасувати будь-яке рішення Верховного суду. Проте король був присутній на засіданнях не завжди, тому з 1674 року була введена посада юстіаріуса (Justitiarius), який керував судовим процесом від імені короля (з 1919 року - Голова суду).

Прийнята Конституція 1849 скасувала абсолютну монархію і заклала фундамент сучасної конституційної системи, де суд вже виступав в якості незалежної третьої влади. Принцип поділу влади знайшов своє вираження в положеннях Конституції, де йшлося про те, що законодавча влада належить спільно королю і парламенту, виконавча влада - уряду, а судова влада - судам.

З 1661 року Верховний суд вирішував лише два завдання: розглядав кримінальні справи і приватні позови між громадянами. Після прийняття Конституції 1849 року, в доповнення до нинішніх завдань, суд також став здійснювати контроль за рішеннями органів виконавчої влади, щоб вони не виходили за рамки закону; і контролювати законодавчу владу, щоб її діяльність залишалася межах конституційних обмежень (тобто, щоб прийняті акти не суперечили конституції).

У 1999 році Верховний суд вперше в своїй історії через 150 років після прийняття першої Конституції Данії 1849 року скористався правом перевірити на конституційність положення законодавчого акта[3].

Вхід до Верховного суду Данії

Юрисдикція суду поширюється на всі територіальні частини Датського Королівства: Данію, Гренландію і Фарерські острови.

Верховний суд в апеляційному порядку переглядає рішення у кримінальних і цивільних справах нижчих судів, в тому числі спеціалізованих судів таких як: Суд по морським і кримінальним справах, Реєстраційний суд і Спеціальний суд по розгляду справ щодо неповнолітніх і психічно хворих осіб.

Верховний суд є органом конституційного контролю, хоча при цьому в нинішній Конституції такого права за судом не закріплено - це є ні чим іншим як конституційно-правовим звичаєм[1], який склався ще з прийняття першої Конституції 1849 року, коли Верховний суд повинен був контролювати діяльність законодавчої влади. Відповідно до цієї практики, суд дає тлумачення Конституції і може перевіряти закони на їх конституційність тільки в конкретній справі, тобто здійснює конкретний нормоконтроль[4].

Верховний суд складається з 19 суддів, один з яких обирається головою. Судді призначаються спеціальним королівським указом на довічний термін, але по досягненню 70 років йдуть у відставку. Раніше кандидатури пропонувалися одноосібно міністром юстиції, але після судової реформи 1999 року він погоджує свій вибір на спеціальній раді при Міністерстві, щоб уникнути проявів непотизму і корпоративних переваг[5].

Верховний суд розділений на дві колегії в складі не менше як по 5 суддів, які одночасно можуть розглядати всі категорії справ.

1. Исаев М. А. Механизм государственной власти в странах Скандинавии: Конституционно-правовые аспекты (рос.).
2. Арутюнян Г.Г. Конституционный контроль: характер функционирования и развития системы (монография) (рос.).
3. Kronik: Højesteret - 350 år i dag (дан.). Процитовано 11 березня 2018.
4. Ракитская И.А. Конституционные основы европейского сотрудничества Дании и роль Фолькетинга в европейской интеграции // Вестник МГИМО (У) МИД России.
5. domstol.dk - Historic outline. www.domstol.dk (дан.). Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 11 березня 2018.

• Исаев М.А. Основы конституционного права Дании. — М.: Муравей, 2002. — 337 с. — ISBN 5-89737-143-1.
• Исаев М.А. Основные формы конституционного контроля в странах Скандинавии // Государство и право. — 2003. — № 12. — С. 76-85.