Фарерські острови

Фаре́рські острови́, чи просто Фаре́ри (фарерською: Føroyar — овечі острови, данською: Færøerne) — архіпелаг на Півночі Атлантичного океану, розташований за 320 км на північний захід від Шотландії, і приблизно на півшляху між Норвегією та Ісландією. Острови є автономним районом[3] Королівства Данії з 1948 та мають контроль над усією владою, окрім оборони (яка залишається прерогативою Данії, організована національна армія відсутня, за винятком малої поліції та берегової охорони) та міжнародних справ. Острови мають загальну площу приблизно 1400 км² та населення 52 110 осіб[4].

Фарерські острови
фар. Føroyar
дан. Færøerne

Прапор Герб
Девіз: Tú alfagra land mítt
Розташування Фарерських островів
Столиця Торсгавн
62°00′ пн. ш. 06°47′ зх. д.
Найбільше місто Торсгавн
Офіційні мови данська, фарерська
Форма правління Конституційна монархія
МонархМаргарита II
Площа
 - Загалом 1,399 км² (180)
 - Внутр. води 0.5 %
Населення
 - перепис 2013  49,709[1][2]
 - Густота 35,5/км²
Валюта Фарерська крона (DKK)
Часовий пояс UTC+0
Коди ISO 3166 FO
Домен .fo
Телефонний код +298
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Фарерські острови

Загальні відомості

Фарерські острови відокремлені один від одного глибокими і вузькими фіордами. Острови мають вулканічне походження. У результаті подальшого вивітрювання на деяких островах утворилися гострі та високі стрімчаки і сформувався у багатьох місцях досить тонкий шар ґрунту. На островах майже постійно дмуть суворі вітри, тому там мало дерев, хоча їх спеціально розводять у штучно захищених районах. На берегах островів живуть великі зграї морських птахів, а густа трава слугує їжею для овець. Вівчарство є важливою статтею доходу громадян, водночас більшість острів'ян зайнята рибальством. Море навколо островів багате на рибу, зокрема тріску і пікшу. Після укладення угоди у 1990 р. між Данією та Великою Британією зросли перспективи на прибережний видобуток нафти у зоні шельфу. Видобуток було розпочато у 2006 році.

Географія
Фарерські острови з космосу

Столицею і головним портом островів є місто Торсгавн (населення приблизно 19200 в 2005 році), розташоване на південно-східному узбережжі острова Стреймой. Другий за величиною населений пункт Фарерських островів — Клаксвік (4773 людини).

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1327 4000 —
1350 2000 −50.0%
1769 4773 +138.7%
1801 5225 +9.5%
1834 6928 +32.6%
1850 8137 +17.5%
1880 11 220 +37.9%
1900 15 230 +35.7%
1925 22 835 +49.9%
1950 31 781 +39.2%
1975 40 441 +27.2%
1985 45 749 +13.1%
1995 43 358 −5.2%
2000 46 196 +6.5%
2006 48 219 +4.4%
2011 48 346 +0.3%
2015 49 188 +1.7%

Архіпелаг Фарерських островів складається з 18 островів, 17 з яких населені. Основні острови: Стреймой, Естурой, Сувурой, Воар, Сандой, Борой. Найбільший острів — Стреймой (373,5 км²). Загальна площа всіх островів — 1395,74 км².

Відстань до Ісландії — 450 км, до Норвегії — 675 км, до Копенгагена — 1117 км. Економічна морська зона становить 200 морських миль від берегової лінії Фарерських островів.

Найвищою точкою островів є пік Слаттаратіндур на острові Естурой — заввишки 882 м над рівнем моря. Фарерські острови пронизані численними фіордами і мають порізану берегову лінію.

Природа

Коли після закінчення останнього льодовикового періоду льодовик розтопився, приблизно 10–20 000 років тому, на островах були голі скелі, де майже не було рослин. Деякі арктичні види, такі як Hesperevax acaulis і Papaver radicatum, ймовірно, пережили льодовиковий період на деяких гірських вершинах, але переважна більшість рослин прибула після. На Фарерських островах панують арктично-альпійські рослини, польові квіти, трави, мохи та лишайники. На великій частині територій низовинних луків переважають вересові, головним чином, Calluna vulgaris. Із деревних рослин тут є Salix herbacea, Salix phylicifolia, Salix lanata, Salix arctica. Острови, в більшості своїй, зважаючи на постійні сильні вітри безлісі, хоча є посадки міцних хвойних порід, клена та гірського ясена. Види родом з Аляски, такі як Pinus contorta, Picea sitchensis, Salix alaxensis теж добре адаптувалися до умов Фарерських островів. Панівними в альпійській зоні є мохи роду Racomitrium.

Фарерські острови є місцем проживання 300 або близько того видів птахів і близько 2 мільйонів пар. Тільки кілька видів диких наземних ссавців живуть на островах — усі завезені людиною. Три види процвітають: заєць білий (Lepus timidus), сірий пацюк (Rattus norvegicus) і хатня миша (Mus musculus). Тев'як (Halichoerus grypus) поширений навколо берегової лінії. Кілька видів китоподібних живуть у водах навколо Фарерських островів: гринда звичайна (Globicephala melas), косатка (Orcinus orca). На Фарерах живе близько 50 000 людей і 70 000 фарерських овець. Також місцевими породами домашніх тварин є фарерські поні, фарерська корова, фарерська гуска і фарерська качка.

Природно, амфібії не живуть на Фарерських островах. Але останнім часом жаба трав'яна була введена і успішно розмножується на о. Ноульсой. Мухи, метелики, павуки, жуки, слимаки, равлики, дощові черв'яки та інші дрібні безхребетні є частиною місцевої фауни Фарерських островів; недавньою інтродукцією є оса звичайна (Vespula vulgaris)[5].

Історія

До недавнього часу вважалося, що першим населенням Фарерських островів були вікінги, що прибули туди в 9 столітті н. е. Однак вчені археологи Майк Чорч (Mike Church) з Дурбанського університету та Сімун Арге (Símun V. Arge) з Національного музею Фарерських островів знайшли культурний прошарок постійного населення островів, який датується IV—VI ст. нашої ери[6]. Хто були цими першими поселенцями невідомо, відомо лише, що вони зрізали торф і вирощували ячмінь. Вони жили в розкиданих невеликих поселеннях, і вторгнення вікінгів в IX ст. мабуть знищило більшу частину доказів про них. Переселенці могли прибути зі Скандинавії, Шотландії, Шетландських островів або навіть Ірландії, де люди раннього середньовіччя вирощували ячмінь і використовували торф для палива[7].

Клімат

Клімат Фарерських островів класифікується як субполярний океанічний (Cfc за класифікацією кліматів Кеппена). На деяких островах, особливо в горах, клімат більш суворий, проте інші райони, переважно узбережжя та низини, можуть мати дуже м'які зими. На загальний характер клімату островів впливає тепла Північно-Атлантична течія, а також загальне потепління Атлантичного океану. Віддаленість островів від материка призводить до того, що повітряні потоки над сушею не впливають на клімат островів. Це гарантує, що зими будуть м'якими (середня температура від 3,0 до 4,0° C, у той час як літо прохолодне (середня температура від 9,5 до 10,5° C).

На островах вітряно, хмарно і прохолодно протягом всього року, у середньому 210 дощових або снігових днів щороку.

Клімат може сильно змінюватися на невеликих відстанях через висоту, океанські течії, топографію та вітри. Опади значно варіюються по всьому архіпелагу. У деяких гірських районах сніговий покрив може триматися місяцями, а снігопади можливі протягом більшої частини року (на найвищих вершинах літній снігопад не рідкість), у той час як в деяких захищених прибережних районах сніг може не випадати декілька років поспіль. У Торсгавні морози спостерігаються частіше, ніж в інших, більш південних районах (49 морозних днів щороку). Сніг також спостерігається тут набагато частіше, ніж на прилеглих островах. Рекордно теплою зимою була зима 2016-17 років (середня температура 6,1° C).[8]

Клімат Торсгавна (1981–2010, екстремуми 1961–2010)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11,6 12,0 12,3 18,3 19,7 20,0 20,2 22,0 19,5 15,2 14,7 13,2 22,0
Середній максимум, °C 5,8 5,6 6,0 7,3 9,2 11,1 12,8 13,1 11,5 9,3 7,2 6,2 8,8
Середня температура, °C 4,0 3,6 4,0 5,2 7,0 9,0 10,7 11,0 9,6 7,5 5,5 4,3 6,8
Середній мінімум, °C 1,7 1,3 1,7 3,0 5,1 7,1 9,0 9,2 7,6 5,4 3,4 2,1 4,7
Абсолютний мінімум, °C −8,8 −11 −9,2 −9,9 −3 0,0 1,5 1,5 −0,6 −4,5 −7,2 −10,5 −11
Норма опадів, мм 157.7 115.2 131.6 89.5 63.3 57.5 74.3 96.0 119.5 147.4 139.3 135.3 1321.3
Кількість сонячних годин 14 36 71 106 124 125 111 98 80 49 20 6 840
Кількість днів з опадами 22 17 21 16 13 12 13 13 18 22 21 22 210
Кількість сніжних днів 8,3 6,6 8,0 4,4 1,5 0 0 0 0,1 1,4 5,5 8,2 44
Вологість повітря, % 90 89 89 87 88 88 90 90 90 90 89 90 89
Джерело: Danish Meteorological Institute[9][10]NOAA (sun, humidity and precipitation days 1961—1990)[11][12]

Відомі фарерці

Цікавий факт
  • Віза в Данію не надає її власникові права на відвідини Фарерських островів, якщо це не вказано безпосередньо у візі. Це обмеження також розповсюджується на решту території Данії для віз виданих Фарерами[13].

Традиції
  • Традиційно фарерці відзначають свято Grindadrap, котре сягає корінням давніх варварських часів. Воно полягає в полюванні на дельфінів. У вересні 2021 року фарерські рибалки вполювали 1428 дельфінів (переважно — білобоких дельфінів), що стало найбільшою лічбою убитих тварин за останні роки[14].

Галерея
  • Західний берег острова Сувурой
  • Скеля біля острова Сувурой
  • Гора Слаттаратіндур, найвища вершина Фарерських островів
  • Долина на острові Куной
  • Торсгавн, столиця Фарерських островів
  • Міст через Стреймін
  • Пором «Норрона» біля Фарерських островів
  • Фарерські вівці
  • Одна з вуличок Торсгавну вночі
  • Автобус
  • Змагання на човнах

Див. також

Джерела

Примітки
  1. Faroe Islands in figures 2016. Hagstova Føroya. Statistics Faroe Islands. Процитовано 25 вересня 2016.
  2. Statistics Faroe Islands, accessed 25 September 2016.
    • Benedikter, Thomas (19 червня 2006). The working autonomies in Europe (англійською). Society for Threatened Peoples. Архів оригіналу за 9 березня 2008. Процитовано 30 серпня 2019. «Denmark has established very specific territorial autonomies with its two island territories»
    • Ackrén, Maria (листопад 2017). Greenland (англійською). Autonomy Arrangements in the World. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019. «Faroese and Greenlandic are seen as official regional languages in the self-governing territories belonging to Denmark.»
    • Facts about the Faroe Islands (англійською). Nordic cooperation. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 1 липня 2015. «The Faroe Islands [...] is one of three autonomous territories in the Nordic Region»
  4. Heim | Hagstova Føroya. hagstova.fo.
  5. World wildlife guides
  6. First colonisers of the Faroe Islands were not the Vikings
  7. Who Was First to the Faroes?. Archaeology Magazine. Процитовано 16.11.2017.
  8. Rekordvarm vinter på Færøerne. Danish Meteorological Institute. 3 березня 2017. Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 7 березня 2017.
  9. Monthly means and extremes 1961–1990 and 1981–2010 for air temperature, atmospheric pressure, hours of bright sunshine and precipitation–Denmark, The Faroe Islands and Greenland. Danish Meteorological Institute. с. 16–19. Процитовано 18 січня 2015.
  10. The Climate of The Faroe Islands – with Climatological Standard Normals, 1961–1990 Greenland. Danish Meteorological Institute. с. 28. Процитовано 19 серпня 2015.
  11. TORSHAVN Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 15 листопада 2012.
  12. Sunshine data for Tórshavn 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 15 листопада 2012.
  13. The Government of the Faroe Islands: Visa and Work Permit(англ.)
  14. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.