Вест-Кост (Нова Зеландія)

Фокс-рівер (округ Баллер)

Гора Тасман (округ Вестленд)

Регіон Вест-Кост розкинувся вузькою смугою вздовж західного узбережжя Південного острова. З південного заходу на північний схід на довжину на майже шістсот кілометрів, завширшки від тридцяти до ста кілометрів. З південно-східної сторони обмежений засніженими горами Південних Альп, з північно-західного омивається Тасмановим морем Тихого океану.

На північному сході межує з регіоном Тасман, на сході — Кентербері, на півдні — Отаго, на південному заході — Саутленд.

Межі регіону проходять найвищими вершинами Нової Зеландії. Пік гори Аоракі/Кук розташований менш ніж за кілометр від Вест Кесту. Навколо Аоракі/Кук здіймаються ще двадцять трьохтисячників, більша частина з яких формує непрохідний кордон з Кентербері. З гір сповзають льодовики Фокса, Франца Йосифа.

5 найвищих вершин Нової Зеландії, на межі Вест-Кост, масив Кука:

1. Аоракі/Кук — 3,724 м н.р.м. (43°35′45″ пд. ш. 170°08′28″ сх. д.)
2. Тасман — 3,497 м н.р.м. (43°33′57″ пд. ш. 170°09′26″ сх. д.)
3. Дамп'єр — 3,440 м н.р.м. (43°35′22″ пд. ш. 170°08′24″ сх. д.)
4. Ванкувер — 3,309 м н.р.м. (43°35′06″ пд. ш. 170°08′30″ сх. д.)
5. Сільбергорн — 3,300 м н.р.м. (43°35′47″ пд. ш. 170°09′10″ сх. д.)

За межами масиву Кука найвища вершина Айспайрінг/Тітітеа — 3,300 м н.р.м. (44°23′03″ пд. ш. 168°43′43″ сх. д., 21 за висотою в країні.

Через превалювання північно-західних вітрів в регіоні та круті гірські схили, у Вест-Кості значні опади. Протікають сотні недовгих проте повноводні річки. Найдовша 177 кілометрова річка Баллер, котра витікає з регіону Тасман (13-а найдовша річка країни, 5-а за площею басейну, потужність 429 ^м³/_сек).

Завдяки малій заселеності регіону це одне з небагатьох місць в Новій Зеландії, де залишилася незаймана природа — недоторкані буші, первісні вологі тропічні ліси. В регіоні розташовані чотири з тринадцяти національних парків країни.

   Перелік національних парків в регіоні Вест-Кост:

• З 1960 року, 1,175 км² — Вестленд (національний парк)
• З 1964 року, 3,555 км² — Маунт Ейспірінг
• З 1987 року,    306 км² — Папароа
• З 1996 року, 4,520 км² — Кагуранґі*

* — частково входить до Вест-Коста

В cхідній частині Вест-Кост проходить розлом конвергентної границі між Індо-Австралійською та Тихоокеанською тектонічними плитами. Внаслідок цього часті землетруси силою до 7.2 балів.

Станом на березень 2013 року річний ВВП Вест-Кост становить 1.5 млрд $ (це лише 0.7 % загальнонаціональної економіки). ВВП на душу практично відповідає загальнодержавному  46 793 $ (близько 470 тис ^₴/_рік), (47 532 $). [3]

Економіка регіону має значні темпи зростання, з 2007 до 2013 ВВП зріс на 33.4 %, це вище загальнодержавного розвитку (24.5 %). [3]

Щільність населення ^{(перепис 2006)}

Динаміка за
переписами
(тис.осіб) [2]

Станом на середину 2013 населення Вест-Кост становить 32 700 (лише 0.73 % населення Нової Зеландії). Регіон є найменшим за чисельністю та щільністю населення в державі. Щільність лише 1.40 ^особи/_км², це в дванадцятеро нижче загальнодержавної. [1]

Впродовж років регіон мав незначну позитивну динаміку приросту населення, середній приріст за останні сім років ^{(2006—2013)} близько 143 особи (+0.26 %) щороку, з них 186 осіб природного приросту та зменшення на 43 особи внаслідок міграції,  [1]

Для мешканців Вест-Косту, як і для більшості землян характерне постійне старіння населення, середній вік впродовж останнього семиліття зріс на 2.5 років та становить 42.8 років ^{(сер.2013)}. Віковий розподіл: 0-14 років — 18.7 %, 15-39 — 27.6 %, 40-64 — 36.4 % , 65+ — 17.3 %. [1]

Найбільші містечка регіону ^{(пер.2013)}:

Вест-Кост є одним з 11 дворівневих регіонів Нової Зеландії. Значна частина питань вирішується на рівні територіальних управлінь — округів.

До регіону Вест-Кост входить три округи.

1. Всенаціональна оцінка населення ((англ.)). Статистика Нової Зеландії. 22 жовтня 2013. Процитовано 25 липня 2014.
2. Нова Зеландія ((англ.)). Geohive.com. 5 березня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 25 липня 2014.
3. Інфографіка Новозеландської регіональної економіки. Статистика Нової Зеландії. 28 березня 2014. Процитовано 25 липня 2014.