Вибори столиці Олімпійських ігор 2010

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2010 висловили три міста. 2 липня 2003 року МОК оголосив столицю на своїй черговій сесії. Нею стала столиця Британської Колумбії — Ванкувер.

Процес виборів

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[1]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[2] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[3] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[2]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[2] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[4][5] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[6]

Оцінювання

8 міст розглядалися як столиця Ігор[7]:

Робоча група розділила Звіт про оцінку на чотирнадцять докладних тем і зважень. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо[8].[9]

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Ванкувер Сараєво Хака Зальцбург Пхьончхан Харбін Берн Андорра-ла-Велья
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 2 6.0 8.1 3.4 6.5 6.2 8.6 6.2 7.8 5.6 8.0 7.9 8.9 4.3 6.7 3.6 6.0
Загальна інфраструктура 5 5.5 7.0 1.9 3.8 4.3 6.0 7.1 8.1 5.3 7.1 4.4 6.2 6.4 7.7 3.9 5.2
Sport venues 4 7.6 8.5 4.5 6.0 5.1 6.6 7.1 9.0 5.0 7.2 4.4 6.0 4.9 7.4 2.0 4.9
Олімпійське(і) село(а) 3 8.0 9.3 4.2 5.4 4.8 7.2 4.5 7.5 4.5 6.7 5.7 8.1 3.0 6.0 3.5 5.6
Умови довкілля і вплив на нього 2 6.7 8.5 4.8 6.7 5.5 7.5 7.8 9.0 5.5 7.5 4.0 6.3 7.5 9.0 5.2 7.5
Проживання 5 7.0 8.5 2.0 3.0 3.5 4.5 9.0 10.0 5.5 6.5 5.0 6.0 6.5 8.0 4.0 5.0
Транспортна концепція 3 6.9 8.1 4.6 6.4 4.9 6.8 7.2 8.4 6.1 7.8 4.8 6.9 6.4 7.8 4.5 6.4
Безпека і охорона 3 6.8 7.8 4.0 6.0 6.0 7.6 6.2 7.2 5.4 7.2 6.2 7.6 6.0 7.0 5.0 6.4
Досвід минулих спортивних змагань 3 7.0 8.3 3.0 6.0 4.7 7.3 7.0 9.0 4.7 7.3 4.0 6.3 7.0 8.3 2.0 5.0
Фінанси 3 6.4 7.6 3.4 4.0 6.1 6.7 6.8 8.0 5.1 6.0 5.1 6.0 6.5 8.0 4.6 5.2
Загальний проект 3 7.0 9.0 3.0 5.0 5.0 6.5 7.0 8.0 6.0 7.5 5.0 6.0 4.5 6.5 3.0 4.0

Кандидатами стали:

Берн провів референдум, на якому жителі висловилися проти проведення.

Результати голосування
Результати подання заявок міст-кандидатів
Місто НОК 1-ий раунд 2-ий раунд
Ванкувер

 Канада 4056
Пхьончхан

Південна Корея 5153
Зальцбург
 Австрія 26—

Примітки
  1. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 1 вересня 2004. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу за 9 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  2. Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  3. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  4. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  5. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  6. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Процитовано 4 червня 2008.
  7. Report of the IOC Candidature Acceptance Working Group for the XXI Olympic Winter Games in 2010. International Olympic Committee. Процитовано 16 липня 2014., p.4
  8. olympic.org.
  9. Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 14 березня 2008. с. 97. Процитовано 1 серпня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.