Вибори столиці Олімпійських ігор 2012

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2012 висловили 9 міст: Гавана, Стамбул, Лейпциг, Лондон, Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Ріо-де-Жанейро.[1]. Прийом заявок міст-кандидатів було завершено 15 липня 2003 року.

Частина серії

18 травня 2004 Міжнародний олімпійський комітет після оцінки всіх поданих заявок вибрав 5 міст, з яких треба було зробити вибір на 117-й сесії МОК у липні 2005 року в Сінгапурі. Цими 5 містами стали Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Лондон. Усі 5 міст подали необхідні документи до 19 листопада 2004 року, відтак протягом лютого-березня 2005 року їх відвідали інспектори Міжнародного олімпійського комітету.

Кандидатуру Лондона було обрано 6 липня 2005 року. Єдиним главою уряду, хто особисто представляв заявку своєї країни, став у Сінгапурі тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер.

Процес виборів

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[2]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[3] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[4] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[3]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[3] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[5][6] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[7]

Оцінювання

Робоча група розділила Звіт про оцінку на одинадцять докладних тем і зважень: Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка (2);[8] загальна інфраструктура (5);[9] спортивні комплекси (4);[10] Олімпійське(і) село(а) (3);[11] умови довкілля і вплив на нього (2);[12] проживання (5);[13] транспортна концепція (3);[14] безпека і охорона (3);[15] досвід минулих спортивних подій (2);[16] фінанси (3);[17] загальний проект і спадщина (3).[18] Зваження, які коливалися від 1 до 5 балів (де 5 — найвищий), були віднесені робочою групою до кожного з критеріїв, що віддзеркалюють рівень інформації, яку подало місто-заявник на цьому етапі проведення виборів, і потенціал за 7 років досягнути рівня, необхідного для організації Олімпійських Ігор.[19] Робоча група поставила позначку 6 (за шкалою від 0 до 10) як мінімальний необхідний рівень. Ця позначка стосувалася загальної оцінки і оцінки кожної з 11 тем. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо.[19]

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Париж Лейпциг Нью-Йорк Москва Стамбул Гавана Лондон Мадрид Ріо-де-Жанейро
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Проживання 5 10.0 10.0 5.2 5.5 10.0 10.0 6.2 7.4 5.9 6.5 3.3 4.1 10.0 10.0 7.9 8.4 5.0 5.6
Умови довкілля і вплив на нього 2 6.6 8.6 7.4 9.0 5.0 7.6 4.6 7.6 4.6 7.6 5.0 7.0 7.2 8.6 7.2 8.6 5.2 7.6
Досвід минулих спортивних змагань 2 7.6 9.0 4.8 6.8 6.2 8.0 4.6 7.0 3.4 6.0 3.0 5.6 4.8 6.8 6.0 7.4 5.0 7.6
Фінанси 3 6.0 8.0 6.8 8.5 5.0 7.5 4.4 7.2 4.2 6.1 3.8 5.4 6.0 8.0 6.0 8.0 3.0 6.7
Загальна інфраструктура 5 6.8 7.8 4.0 5.5 5.3 7.0 4.8 6.8 2.7 4.1 1.5 3.2 5.3 7.0 7.5 8.5 3.1 4.6
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 3 7.2 8.0 7.2 8.0 6.2 7.1 6.7 7.5 7.2 7.9 7.0 7.7 6.5 7.2 7.5 8.3 7.0 7.7
Олімпійське(і) село(а) 3 6.8 8.3 6.3 8.2 5.3 7.7 6.6 8.0 4.2 6.3 4.3 6.4 5.5 8.0 7.3 8.7 6.3 8.2
Загальний проект і спадщина 3 8.0 9.0 4.0 7.0 5.0 8.0 5.0 7.0 3.0 5.0 2.0 5.0 6.0 8.0 8.0 9.0 4.0 6.0
Безпека і охорона 3 7.3 8.3 6.4 7.4 6.3 7.2 5.2 6.4 3.4 4.6 3.0 4.0 6.7 7.7 6.4 7.4 3.9 4.8
Спортивні комплекси 4 6.7 8.0 5.2 7.1 6.2 7.7 5.2 7.1 4.3 6.0 3.7 5.4 5.2 7.1 7.4 8.7 4.9 7.0
Транспортна концепція 3 6.5 8.0 5.4 7.8 4.5 6.7 4.1 6.2 3.4 5.1 2.7 4.8 4.8 6.7 7.9 9.0 3.6 5.7
Загальне зважене 8.5 6.0 7.5 6.5 4.8 3.7 7.6 8.3 5.1

Результати голосування
Результати подання заявок міст-кандидатів
Місто НОК 1-ий раунд 2-ий раунд 3-ій раунд 4-ий раунд
Лондон

 Велика Британія22273954
Париж

 Франція21253350
Мадрид

 Іспанія203231—
Нью-Йорк

 США1916——
Москва

 Росія15———

Примітки
  1. Olympic bids: The rivals. BBC Sport. 15 липня 2003. Процитовано 3 серпня 2008.
  2. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 1 вересня 2004. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу за 9 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  3. Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  4. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  5. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  6. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  7. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Процитовано 4 червня 2008.
  8. Government support, legal issues and public opinion (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 16–25. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  9. General infrastructure (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 26–35. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  10. Sports venues (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 38–49. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  11. Olympic Village(s) (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 50–55. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  12. Environmental conditions and impact (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 56–61. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  13. Accommodation (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 62–67. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  14. Transport concept (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 68–75. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  15. Safety and security (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 76–81. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  16. Experience from past sports events (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 82–85. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  17. Finance (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 86–91. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  18. Overall project and legacy (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 92. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  19. Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 14 березня 2008. с. 97. Процитовано 1 серпня 2012.

Посилання

Звіти

 
(англ.)
(англ.)
(англ.)
(англ.)
(англ.)
(англ.)

Профайли

Інше
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.