Вика малоазійська
Ви́ка малоазі́йська[3], горошок віфінський[4] (Vicia bithynica) — вид рослин з родини бобових (Fabaceae), поширений у Середземноморському регіоні й Західній Азії.
Вика малоазійська | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
Родина: | Бобові (Fabaceae) |
Рід: | Вика (Vicia) |
Вид: | Вика малоазійська (V. bithynica) |
Біноміальна назва | |
Vicia bithynica | |
Синоніми[2] | |
Ervum bithynicum (L.) Stank. |
Опис
Однорічна, помірно волосиста чи майже гола, висхідна чи витка рослина 15–65 см заввишки. Листочки гострі й загострені, на верхніх стеблах листки лінійно-ланцетні, до 4 см завдовжки, на нижніх стеблах округло-яйцюваті, 1–3 см завдовжки; прилистки з довгими, на верхівці шилоподібними зубцями. Період цвітіння: березень — червень. Квітки 16–20 мм, зазвичай двоколірні, пурпурно-білуваті. Чашечка 9–11 мм. Боби вузько-довгасті, 25–40 × 7–11 мм, з вигином, ± запушені, краї війчасті. Насіння 2–6[4][5].
Середовище проживання
Поширений у Середземноморському регіоні й Західній Азії від Португалії до Афганістану; росте зазвичай у відкритих і порушених місцях проживання; на висотах від 0 до 1250 метрів[6].
В Україні вид зростає у світлих лісах, чагарниках — у гірському Криму, переважно в нижньому поясі південного макросхилу[4].
Примітки
- Vicia bithynica (L.) L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 04.02.2021. (англ.)
- The Plant List. Процитовано 04.02.2021. (англ.)
- Vicia bithynica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 201.
- Türkiyebitkileri.com. Процитовано 04.02.2021. (англ.)
- McFarlane D., Osborne J., Maxted N. (2019). Vicia bithynica. The IUCN. Процитовано 04.02.2021.