Вище (Лисичанськ)

Вище, 3-я рота, Верхнє — колишня запорозька слобода Біленька (Белинка) Кальміуської паланки, Третя рота Слов'яносербії в складі Російської імперії, селище і місто Верхнє в складі УРСР. З 1965 року частина міста Лисичанськ.

Вище
Лисичанськ
Загальна інформація
Країна  Україна
Адмінодиниця Лисичанська волость
Лисичанськ
Лисичанський район
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap
Вище (3-я Рота) розташоване південніше села Лисичанське

Історія

На 1859 рік село Вище, над Сіверським Дінцем належало гірничому відомству уряду Російської імперії. Тут було 218 господ, 1747 осіб, православна церква.[1]

В 1917 р. місцеве товариство «Просвіта» висловило протест проти невключення Катеринославської губернії до складу автономної України згідно з Другим Універсалом Української Центральної Ради.[2]

Станом на 1926 р. до складу Верхнянської селищної ради входили: с. Верхнє, з. шл. Будка 88 в., з. шл. Будка 89 в., з. шл. Будка 134 км., з. шл. стан. Вовчоярська, Донецький содовий з-д, Євгеніївський руд., Цегельня, Лісова сторожа і пасіка Єзерського, д. Мирна Долина (Катрух.), Верхнянське с. г. т-во «Горо́д», Радгосп «Мирна Долина», цементний з-д «Комінтерн», вис. Чехировий гай. Населення складало 15,963 чоловік, а села Верхнє — 11,145.[3]

В 1938 році дістало статус міста, 1965 року ввійшло до складу сусіднього Лисичанська.

Вулиці

Вулиці: Свердлова, Хмельницького, Короленка, Попова Гора, Жуковського, 9-го травня, Машинобудівників, Чорноморська, Кубанська, Красна, Жовтнева, Корольова, Лагоди, Польова, Героїв Сталінграда, Кольцова.

Населення
Динаміка зміни кількості населення в 1775—1959 рр.
1775[4] 1795[4] 1859[1] 1886[5] 1908[6] 1926[3] 1939[7] 1953[8] 1959[9]
796▲884▲1,747▲2,534▲5,151▲11,145▲34,211▼31,740▲40,163

Цікаві факти

Володимир Сосюра, який працював у Верхньому в 1909—1911 роках, назвав свій біографічний роман «Третя рота» (1988).

Примітки
  1. Екатеринославская губерния с таганрогским градоначальством : по сведениям 1859 года / Вильсон И. И. — Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург : Типография Карла Вульфа, 1863. — Т. 13. — С. 42. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  2. По Україні : Голос з Катеринославщини // «Народня воля». — 1917. — № 103. — С. 2. Архівовано з джерела 5 вересня 2020.
  3. Список населенных пунктов Артемовского округа по данным переписи 1926 г. — Артемовск : Типография издательства «Украинский рабочий», 1927. — С. 29—30. — 1000 прим. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  4. Каленюк С. П., Ломако М. М. Роти полку Депрерадовича. Мандрівка Лисичанським краєм у пошуках першопоселенців. — Лисичанськ : ПП «Прінтекспрес», 2010. — С. 61. — 500 прим. — ISBN 978-966-8061-48-6. Архівовано з джерела 5 вересня 2021
  5. Губернии Новороссийской группы / Ершов Г. Г. — Волости и важнейшие селения Европейской России : по данным обследования, произведенного статистическими учреждениями Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург, 1886. — Т. 8. — С. 26—27. Архівовано з джерела 22 серпня 2020
  6. Список населенных мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии. — Екатеринослав : Типография Губернского Земства, 1911. — С. 20. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
  7. Всесоюзная перепись населения 1939 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 24 грудня 2013.
  8. Лисичанськ. Сторінки історії. lis.gov.ua. Лисичанська міська рада. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 31 серпня 2020.
  9. Всесоюзная перепись населения 1959 г.. demoscope.ru (рос.). «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 27 липня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.