Ломако Микола Миколайович

Біографія
Микола Ломако разом з вікіпедистами у Лисичанському міському краєзнавчому музеї

В 1976 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет. За дипломний проєкт «Автоматичний гараж на 1000 автомобілів у м. Харкові» відзначений дипломом другого ступеню на всесоюзному конкурсі студентських робіт 1977 року.

В 1976—1987 роках працював у Лисичанському комплексному відділі Державного проєктного інституту «Луганськцивільпроект». З 1987 по 2016 рік — головний архітектор Лисичанська. З 1986 — член Національної спілки архітекторів України.

З 2010 року член Національної спілки краєзнавців України, з 2017 — науковий працівник Лисичанського міського краєзнавчого музею[2].

Одружений, дружина — Зоя Тихонівна Ломако[3].

Творчість

Авторські роботи:

  • Забудова мікрорайонів 3 та 4 (м. Лисичанськ, 1978—1981)
  • В'їзний знак (м. Лисичанськ, 1977)
  • Будівля Лисичанського районного нафтопровідного управління на проспекті Перемоги (колишньому Леніна) (м. Лисичанськ, 1983)
  • Забудова центральної площі (м. Попасна, 1984)
  • Будівля райвиконкому (м. Попасна, 1984)
  • Будівля водогрязелікарні (м. Привілля, 1985)
  • Пам'ятний знак «Воїнам, що форсували Сіверський Донець в 1943 р.» (м. Лисичанськ, 1995)
  • Пам'ятний знак «Землякам-чорнобильцям» — лисичанам, ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — (м. Лисичанськ, 2001)
  • Пам'ятник «Воїнам-літунам» — лисичанам, учасникам німецько-радянської війни — (м. Лисичанськ, 2001)[4]

Картографічні роботи Миколи Ломака опубліковані в 9 томі Енциклопедії історії України (2012) та Історичному атласі України (2015), стаття «Лисичанськ» — в Енциклопедії сучасної України (2017).

Залишились нереалізованими пам'ятники, виконані спільно із заслуженим художником України Миколою Можаєвим «Загиблим шахтарям» та «Генерал Насвітевич».

Учасник низки конкурсів на об'єкти в Луганській області: музею Стаханову в Кадіївці та реконструкції центральної площі в Сєвєродонецьку (перша премія).

Бувши головним архітектором Лисичанська, організував та провів конкурси на проєкт: «Перша шахта Донбасу», гербу[5] та прапору Лисичанська та меморіалу «Привільнянський плацдарм»[6].

У 2007 році відзначений знаком фонду «Благовіст» Людина року в області містобудівництва архітектури та монументального мистецтва.

У 2010 році нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва та архітектури» та медаллю за заслуги «Чорнобиль».

Микола Ломако під час вікіекспедиції до Золотарівського заказника

У травні 2018 року взяв участь у Вікіекспедиції до Золотарівського заказника, що у Попаснянському районі Луганської області[7].

Світлини
  • у Привіллі
  • м. Попасна
  • музей Донсоди
  • портрет
  • експедиція
  • дипломна робота

Видання
Обкладинки книг М.Ломако

Згадки у ЗМІ

Примітки
  1. Лисичанск информационный: ЛУГАНЩИНЕ — 75 ЛЕТ
  2. ИЗВЕСТНЫЙ КРАЕВЕД НИКОЛАЙ ЛОМАКО СТАЛ НАУЧНЫМ СОТРУДНИКОМ «ЛИСИЧАНСКОГО ГОРОДСКОГО КРАЕВЕДЧЕСКОГО МУЗЕЯ»
  3. Декларація: Ломако Микола Миколайович від НАЗК
  4. ПАМЯТНИК ЛИСИЧАНАМ — ЛЁТЧИКАМ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ // 05.01.2021
  5. zaraz.info: ГЕРБУ И ФЛАГУ ЛИСИЧАНСКА- 25 ЛЕТ!
  6. Конкурс на кращий проект «Привільнянський плацдарм»
  7. Информатор: Невидимая природа Луганщины. Как заповедный фонд теряется на страницах справочников
  8. Давня історія Сєвєродонецька
  9. «Лисичанськ. Історія у вулицях», 2004
  10. Террафоксы и другие лисичане(рос.)
  11. Роти полку Депрерадовича
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.