Владимир Вазов

Народився в сім'ї купця Мінчо Вазова. Його братами були письменник Іван Вазов і генерал Георгі Вазов. Був одружений з Марою Горановою, в сім'ї було троє синів. Перші двоє — Георгі (хімік) і Іван (адвокат) — були названі в честь братів. Третій носив батькове ім'я Владимир і також став офіцером.

Закінчив гімназію в Пловдиві (1886), Військове училище в Софії (1887), стажувався в Ессені (Німеччина). Закінчив Стрілецьку артилерійську школу в Царському Селі в Росії (1903), курс скорострільних гармат у Франції.

З 1888 служив в 5-му артилерійському полку в Шумені, з 1891 — ад'ютант у 2-му артилерійському полку, в 1893 входив до складу комісії з прийому нової артилерійської матеріальної частини. З 1893 — командир батареї в 5-му артилерійському полку, з 1896 — на тій же посаді в 4-му артилерійському полку в Софії.

У 1904 був членом спеціальної комісії, що займалася вибором скорострільних гармат для болгарської артилерії, яка брала участь в порівняльних випробуваннях в Німеччині і Франції. З 1904 — командир відділення в 8-му артилерійському полку. З 1906 — помічник начальника новоствореної Артилерійській школи і начальник стройового та господарського відділення в Артилерійській інспекції. З 1909 — знову командир відділення в 8-му, а з 1910 — в 5-му артилерійському полку.

У 1912-1913 — командир 4-го швидкострільного артилерійського полку в складі 1-ї Софійської дивізії. На цій посаді брав участь у Першій і Другій Балканських війнах.

Під час Першої Балканської війни воював в переможному для болгарських військ бою при Гечкенлі (9 жовтня 1912).

Під час Другої Балканської війни брав участь в боях між Царибродом і Пиротом.

Після закінчення війни, в 1913, знову був начальником стройового та господарського відділення в Артилерійській інспекції.

З 1915 — командир 5-ї артилерійської бригади. Учасник Першої світової війни, в листопаді 1915 був важко поранений.

З березня 1916 — командир 1-ї піхотної бригади 5-ї піхотної дивізії. З березня 1917 — командир 9-ї Плевенської піхотної дивізії в складі 1-ї армії, змінив генерала Стефана Нерезова. Ця дивізія з 1916 займала ділянку фронту від річки Вардар до озера Дойран. Під керівництвом і за найактивнішої участі полковника Владимира Вазова тут був створений глибоко ешелонований оборонний район, при цьому командир дивізії використовував поради свого брата, генерала і військового інженера Георгі Вазова. У квітні — травні 1917 болгарські війська успішно захистили ці позиції від наступаючих британських військ. З 22 по 26 квітня болгарські позиції витримали потужну артилерійську підготовку, в якій брали участь 86 важких і 74 польових одиниць артилерії, що випустили в цілому 100 тисяч снарядів. Атака 8 — 9 травня завершилася невдачею, з великими втратами для британців. За відзнаку 20 травня 1917 Вазов був підвищений до звання генерал-майора.

• З 27 квітня 1887 — підпоручик.
• З 18 травня 1890 — поручик.
• З серпня 1894 — капітан.
• З 1 січня 1903 — майор.
• З 31 грудня 1906 — підполковник.
• З 5 квітня 1912 — полковник.
• З 20 травня 1917 — генерал-майор.
• З 7 січня 1920 — генерал-лейтенант.

• орден «За хоробрість» ІІ і ІІІ ступеня
• орден «Святого Олександра» v-го ступеня без мечів.
• орден «За військові заслуги» І і ІІІ ступеня, 5-го класу.
• медаль «За військові заслуги» (Туреччина).
• срібна медаль «Ліякат» (Туреччина).

• Биография^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Дойранская позиция

• Пѣевъ, Петко. Генералъ-лейтенантъ Владимиръ Вазовъ. София, Печатница «Стопанско развитие», 1943.
• Марков, Иван. Осми випуск на Софийското военно училище. София, Печатница на Военно-издателския фонд, 1937.