Владимир Полянов
Владимир Полянов (болг. Владимир Полянов справжнє ім'я болг. Георги Иванов Тодоров; нар. 6 травня 1899 Русе — пом. 4 грудня 1988, Софія) — болгарський письменник, режисер, театральний діяч.
| Владимир Полянов | ||||
|---|---|---|---|---|
| болг. Владимир Полянов | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | болг. Георги Иванов Тодоров | |||
| Народився |
6 травня 1899 Русе | |||
| Помер |
4 грудня 1988 (89 років) Софія | |||
| Громадянство |
 Болгарія | |||
| Діяльність | письменник, режисер, театральний діяч | |||
| Alma mater |
Софійський університет Грацький університет (Австрія) Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана | |||
| Мова творів | болгарська | |||
|
| ||||
 Владимир Полянов у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Народився 6 травня 1899 в Русе. Після закінчення гімназії в Софії, з 1919 по 1921 вивчав медицину в університетах Софії, Граца (Австрія) (1921) і Мюнхена (1922-1923). У 1922 відвідував курс філософії у Відні. У 1928 закінчив дипломатично-консульське відділення Вільного університету в Софії і режисерські курси у Варшаві в 1939.
Працював в софійській Народної бібліотеці (1924), секретарем Головної дирекції залізниць Болгарії (1924-1934), чиновником в Міністерстві народної освіти (1937, 1939-1941), директором Народного театру в Софії (1941-1944) і державної театральної школи (1942-1945).
Брав участь добровольцем у Другій світовій війні.
Був режисером театру в Бургасі (1946-1947), в Русе (1947), Народного молодіжного театру в Софії (1947-1951), Пловдиві (1951-1957) і Перниці (1957-1960).
Директор-режисер театрів в Слівені (1961—1963) і Разграді (1963-1965), головний режисер Родопського театру в Смоляни (1965-1970).
Один із засновників і секретар (1926-1932) Болгарського ПЕН-клубу.
Вибрані твори
Автор збірників повістей, романів, драм, комедій.
- «Смърт» 1922
- «Комедия на куклите» Разкази 1923
- «Момичето и тримата» Разкази 1927
- «Рицари» Разкази 1927
- «Човекът в огледалото» 1927 (1931)
- «Двете страни на медала» Комедия 1928 (1934)
- «Слънцето угаснало» Роман 1928
- «Четири разказа» 1928 (1933)
- «Вик» Роман (1933)
- «Черните не стават бели» Роман 1932
- «Звезди в прозореца» Разкази 1935
- «Гладният вълк» Роман 1936
- «Бащи и синове» Драма 1937 (1938, 1948, 1962)
- «Крали Марко» Очерк по народни мотиви 1937
- «От крилатия змей до самолета» Кратка история на въздухоплаването 1938 (1948)
- «Ероика» Драма 1940
- «Веднъж тъй, после тъй» Комедия 1948
- «Случаят Иван Андреев» Повести и разкази 1978
- «Хроника на узряването» Роман 1979
- «Срещи по дългия път» Мемоарни импресии
- «Пътеки през неуловимото» Разкази, миниатюри 1988.
- «Вик» Повести и новели. Ранни диаболистични разкази 1989.
- «Диаболични повести и разкази» 1990.
Джерела
- Владимир Полянов. Биографични бележки(болг.)
- Александър Пиндиков, Владимир Полянов. Лит. Анкета. С.: БАН, 1988.
- Величков, Петър. Импулсът да пиша. При писателя Владимир Полянов. Интервю. В: в. «АБВ», год. 9, 4.08.1987, бр. 31, с. 3.
- Николай Аретов, Българският диаболизъм в европейски контекст. Ранните разкази на Вл. Полянов в светлината на спомените на писателя. — Езиците на европейската модерност. Български и словашки прочити. С.: Институт за литература, Издателски център Б. Пенев, С.: 2000, с. 70-81.
- Николай Аретов. След заник слънце. Първите «постдиаболистични» романи на Владимир Полянов. — Критика, № 2-4, 2000, с. 48-53.
- Николай Аретов. Георги Цанев и спора за романа «Слънцето угаснало» от Владимир Полянов. — Критика, 2006, № 1-2.