Власов Михайло Маркович

Михайло Маркович Власов народився 19 травня 1896 року в селі Друга Миколаївка Херсонської губернії (тепер смт Миколаївка Одеської області) в селянській родині. Росіянин. Після закінчення початкової школи працював в наймах.

В серпні 1915 року призваний до царської армії. Учасник Першої світової війни, молодший унтер-офіцер.

В липні 1917 року потрапив до німецького полону, в жовтні 1918 року здійснив втечу. в м. Вознесенську створив і очолив партизанський загін, який згодом перетворений в регулярний полк Червоної Армії.

Учасник Громадянської війни. Займав посади командира ескадрону, комісара бронепотягу № 62, військового комісара автомобільного загону 51-ї Перекопської дивізії.

З травня 1922 року — військовий комісар 2-го прикордонного батальйону. Протягом 20 наступних років пройшов шлях від комісара батальйону до заступника начальника Управління прикордонних військ округу.

В 1925 році закінчив Вищу прикордонну школу.

В 1932 році закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе.

На фронтах Німецько-радянської війни з лютого 1942 року. Воював на Центральному, 1-му Білоруському та 4-му Українському фронтах.

З 2 серпня 1943 року по 1 вересня 1944 року — командир 106-ї Забайкальської стрілецької дивізії. Під його особистим керівництвом частини дивізії 15 жовтня 1943 року форсували річку Дніпро і звільнили селище Лоєв Гомельської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1943 року за вміле і грамотне керівництво дивізією, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і героїзм, полковнику Власову Михайлу Марковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1706).

Під командуванням полковника Власова М.М. 106-та Забайкальська стрілецька дивізія 17 листопада 1943 року отримала почесне найменування «Дніпровська», а за бойові заслуги в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції 9 серпня 1944 року нагороджена орденом Червоного Прапора.

Війну закінчив на посаді командира 140-ї стрілецької Сибірської Новгород-Сіверської ордена Леніна двічі Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії (4-го формування) 38-ї армії 4-го Українського фронту.

В 1946 році за станом здоров'я вийшов у відставку. Мешкав у місті Ужгород.

Помер 28 січня 1973 року. Похований на Холмі Слави в Ужгороді.

• Медаль Золота Зірка Героя Радянського Союзу (№ 1706)
• Два ордена Леніна
• Три ордена Червоного Прапора
• Орден Суворова 2 ступеня
• Орден Кутузова 2 ступеня
• Орден Богдана Хмельницького 2 ступеня

• Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А.Ф., Бульба А.И. – Одеса: Маяк, 1984.

• Біографія М.М. Власова на сайті «Герои страны»