Вознесенськ

Вознесе́нськ місто в Україні, обласного значення в Миколаївській області, адміністративний центр Вознесенського району. Населення становить 34,4 тис. осіб. Стара назва — Соколи з XIV ст і майже до кінця до XVIII ст. (1795).

Вознесенськ
Герб Вознесенська Прапор Вознесенська
Альтанка у Вознесенську
Основні дані
Країна  Україна
Область Миколаївська область
Район Вознесенський район
Код КОАТУУ: 4810200000
Засноване 1795
Статус міста з 1938 року
Населення 34 404 (01.01.2020)[1]
Площа 22.56 км²
Густота населення 1525 осіб/км²
Поштові індекси 56500—56518
Телефонний код +380-5134
Координати 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д.
Водойма р. Південний Буг р. Мертвовод
Міста-побратими  Польща Радомсько
 Південно-Африканська Республіка Хесекуа
День міста День Вознесіння Господнього
Відстань
Найближча залізнична станція Вознесенськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 166 км
 - автошляхами 89 км
До Києва
 - залізницею 486 км
 - автошляхами 392 км
Міська влада
Рада Вознесенська міська рада
Адреса 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Вебсторінка Офіційний сайт міста
Міський голова Величко Євгеній Олександрович

Вознесенськ у Вікісховищі

Карта
Вознесенськ
Вознесенськ

Географія

Розташоване місто в південній частині України в центрі Миколаївської області. Відстань до обласного центру становить 89 км і проходить автошляхом Н24. Клімат у регіоні континентальний.

Містом протікає річка Південний Буг з притокою — річкою Мертвовод, котрі є важливими транспортними артеріями, а також джерелами питної води. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання, також розроблені дві свердловини, з яких здійснюється видобуток мінеральної води. Поблизу міста, на території Вознесенського району, є такі мінерально-сировинні ресурси, як пісок будівельний, камінь будівельний, камінь декоративний, вапно, цегляно-черепична сировина, граніт та глина.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць січень, із середньою температурою -2.8 °С (27 °F).[2]

Клімат Вознесенська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12 20 22 27 32 37 36 35 32 27 18 15 37
Середній максимум, °C 0 0 6 15 21 25 26 26 22 14 6 2 13
Середня температура, °C −2 −1 3 10 16 20 21 21 16 10 3 0 10
Середній мінімум, °C −5 −5 0 5 10 14 15 15 11 5 0 −2 5
Абсолютний мінімум, °C −23 −25 −21 −3 0 6 8 6 −5 −7 −12 −18 −25
Днів з опадами 14 13 11 11 8 9 8 6 7 6 11 14 118
Днів з дощем 6 6 8 11 8 9 8 6 7 6 9 9 93
Днів зі снігом 10 8 5 1 0 0 0 0 0 0 3 7 34
Джерело: Weatherbase

Історія

Вознесенськ має давню історію, яка починається зі скіфських часів, що підтверджують археологічні знахідки бронзових знарядь (сокири-кельти, серп, долото тощо) доби бронзи, кургани скіфських часів, поселення перших століть н. е. та римські монети ІІ ст н. е.

Перші відомості про місцевість, де розташувалося місто Соколи, пов'язані з кінцем XIV — початком XV століть, коли литовські князі, захопили південноруські землі між Дніпром і Дністром, аж до Чорного моря. У XV сторіччі на горі, де річка Мертвовод впадає до Південного Бугу, стояла татарська фортеця Чичаклей. Великий Литовський князь Вітовт зруйнував фортецю та побудував на її місці замок Соколець.[3] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»[4].

Місто Соколи входило до Бугогардівської паланки держави Війська Запорозького (1734—1775). Наприкінці XVIII сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Казацьке військо мало тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.

Місто Вознесенськ було засноване біля Соколів у 1795 році указом російської імператриці Катерини II як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795—1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович[джерело?].

15 квітня 1920 року формування УНРчерез нестачу боєприпасів та їжі відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко відкрили дорогу до Вознесенська. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

1938 року надано статус міста (з включенням в міську смугу населених пунктів Болгарської, Лагерної 1, Натягайлівської сільрад[5]).[6][7]

Населення

Населення міста станом на 1 січня 2016 року становить 35 450 мешканців. Загальна земельна площа міста — 2256 га, питома вага площі під забудовою становить 44 %, не залученими в економічних відносинах є 12 % від загальної площі міста. Бюджет міста Вознесенська на 2005 рік склав за прибутками 5452 тис. дол. США.

Таблиця зміни чисельності населення
1897195919701979198920012016
15 748 31 043 36 457 40 721 43 881 42 634 35 450
Мовний склад населення (2001)
українська моваросійськамолдовська
86,47 % 12,50 % 0,32 %

Економіка

У місті за часи Радянської влади були збудовані 18 великих промислових підприємств, з них 72 % легкої промисловості (наприклад, ПАТ «ВОЗКО» — шкіряний завод почав працювати в середині жовтня 1978) — та 18 % харчової промисловості (виробництво м'ясо—ковбасних виробів, сирів, молочної продукції, виробництво консервованих овочів і фруктів, хлібобулочних і кондитерських виробів). Підприємства Вознесенська утворювали мережу фірмових магазинів, що пропонували ексклюзивний одяг і взуття, виготовлений відповідно до європейських стандартів якості.

На сьогоднішній день в місті працюють:

  • Швейне об'єднання «Вікторія» з невеликим, але професійним колективом;
  • Вознесенська харчосмакова фабрика;
  • ВОЗКО що працює не на повну потужність;
  • ЗАТ Аліса — швейне підприємство;
  • та інші.

Деякі підприємства за період незалежності України припинили свою діяльність. Серед них підприємства міста та району, наприклад: м'ясокомбінат, сирзавод, консервний завод, комбінат хлібопродуктів, меблева фабрика, завод «Червоний технік», завод пресового устаткування, птахокомбінат, ремонтне об'єднання «Агротехніка», ПМК, ТССК, база агрокомплектації, ряд транспортних організацій.

Культура

У межах міста розташовані природоохоронні об'єкти: Мар'їна роща (заповідне урочище), Парк імені 1-го Травня, Парк Січової Слави, Парк Вознесенської школи, Парк імені Тараса Шевченка, Джерело (пам'ятка природи).

Вознесенський міський будинок культури
Пам'ятник радянським воякам
Камінь Кохання з Кани Галілейської
Кінотеатр «Україна»

25 серпня 2020 року Вознесенська громада ініціювала проведення пентомарафону на 50 км у відкритій воді Южного Бугу. У ньому взяли участь 7 спортсменів. Пентамарафон було занесено до Книги рекордів України за найдовшу дистанцію плавання у відкритій воді.[8]

Міста-побратими

Виконавчий комітет Вознесенської міської ради

Одним із пріоритетів політики органів місцевої влади є налагодження зовнішньоекономічних зв'язків із представниками інших країн. Так, містом-побратимом Вознесенська є місто Радомсько(Польща) — договір про співробітництво з яким був підписаний 24 серпня 2004 р. Відповідно до договору співробітництво буде розвиватися в таких напрямах: освіта, культура, спорт, туризм, господарські зв'язки, розвиток підприємництва, місцеве самоврядування та екологія.

2005 році з метою святкування 210 річниці з дня заснування міста було запрошено делегації від Адміністративного району Іден та Муніципалітету Хесекуа (Південно-Африканська Республіка). Протягом святкування було підписано Меморандуми про співпрацю у сфері налагодження партнерських відносин з Адміністративним районом Іден та Муніципалітетом Хесекуа. Відповідно до меморандумів міста вважаються «містами-побратимами», які будуть провадити спільну діяльність у сфері: налагодження господарських зв'язків, здійснення експортно-імпортних операцій, розвитку туризму, здійснення культурних, спортивних та освітніх обмінів.

Відомі люди

Школа, де навчалися Андрій Сапєгін і Євген Кібрик

Див. також

Галерея

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Клімат Вознесенська
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 6 серпня 2009.
  4. http://neoforum.net/archive/index.php/t-603.html
  5. Карта РККА L-36 (А), 1941
  6. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
  7. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 88.(рос.)
  8. Вознесенський пентамарафон потрапив до Книги рекордів України - imykolayivchanyn.com. imykolayivchanyn.com (укр.). Процитовано 28 серпня 2020.
  9. Указ президента України № 868/2019
  10. Життєвий шлях спортсменів

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.