Ескадрон

Ескадро́н (фр. escadron від італ. squadrone, утвореного від squadra — «бригада») — військове формування, тактичний та адміністративний підрозділ у кавалерії. У піхоті умовно відповідав батальйону.

Військова ієрархія
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир вогнева група 2–4 молодший капрал, капрал відділення, секція 5–14 капрал, сержант, штаб-сержант взвод 15–45 другий лейтенант, перший лейтенант, лейтенант рота, батарея, ескадрон 80–250 перший лейтенант, капітан, майор батальйон, когорта 300–1000 майор, підполковник полк, бригада, легіон 1000–5500 полковник, бригадний генерал дивізія 10 000–25 000 генерал-майор корпус 30 000–50 000 генерал-лейтенант польова армія 100 000–300 000 генерал-полковник, генералітет група армій, фронт 2+ польових армій фельдмаршал, генерал, адмірал округ, театр 4+ польових армій маршал ВПС, генерал армії, адмірал флоту

Вперше ескадрони з'явилися в епоху Карла V; спочатку вони шикувалися в 17 шеренг, потім число шеренг було зменшене до 6 (у епоху релігійних воєн у Франції), до 5 (за Генріха IV), до 3-х (за Густава-Адольфа) і, нарешті, до 2-х (за Фрідріха Великого).

Ескадрон

Спочатку ескадрони ділилися на різне число рот і складалися з декількох сотень коней; практика показала, проте, що великий чисельний склад ескадронів ускладнює управління ними в бою, зменшує швидкість руху при атаці і, збільшуючи довжину фронту, ослаблює маневреність; тому на початок XX століття ескадрони скрізь складалися з 120—150 коней.

До Першої Світової війни чисельність ескадронів була прийнята в 128 коней; ескадрони ділилися на 2 півескадрони і 4 взводи, по 16 рядів в кожному. Маршові ескадрони із запасних кавалерійських частин, що відправляються у воєнний час на укомплектування полків, мали по 160 коней, тобто по 20 рядів у взводі.

Ескадрони об'єднувалися в полки, від 4 до 6 в кожному. У кірасирських полках було по 4 ескадрони, у решті — по 6; крім того, існували окремі дивізіони, у складі яких було по 2 ескадрони.

У козацьких і міліцейських військах ескадрону відповідала сотня.