Власов Олександр Васильович
Вла́сов Олекса́ндр Васи́льович (рос. Александр Васильевич Власов, 19 жовтня (1 листопада) 1900, с. Велика Коша, Тверська губернія, Російська імперія — 25 вересня 1962, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський архітектор. Доктор архітектури. Професор. Академік Академії будівництва і архітектури України. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
Олександр Васильович Власов | |
---|---|
| |
Народження |
19 жовтня (1 листопада) 1900 с. Велика Коша, Тверська губернія, Російська імперія |
Смерть | 25 вересня 1962 (61 рік) |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР |
Навчання | Московський державний технічний університет імені Баумана |
Діяльність | архітектор, містобудівник |
Праця в містах | Москва, Київ |
Найважливіші споруди | Пам'ятник Леніну (Київ) |
Нагороди | |
Автограф | |
Власов Олександр Васильович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 19 жовтня (1 листопада) 1900 у родині лісника в селі Велика Коша, тепер Тверської області Російської Федерації. Закінчивши одну із московських гімназій, з 1918 року викладав малювання, історію та географію у школі міста Торжок, а потім у школі 2-го ступеня села Велика Коша.
У 1928 році закінчив архітектурний відділ Московського вищого технічного училища. Працював асистентом на кафедрі архітектурного планування і малювання Московського вищого технічного училища. У 1929—1932 роках — член ВОПРА.
З 1931 року викладав у Московському архітектурному інституті.
У 1932—1941 роках — учасник розробки генерального плану реконструкції міста Москви. У 1941—1944 роках працював над забудовою населених пунктів у східних районах СРСР.
У 1944—1950 роках — головний архітектор міста Києва. У 1945—1947 розробляв забудову Хрещатика в Києві. Член ВКП(б) з 1949 року.
У 1950—1955 роках — головний архітектор міста Москви.
У 1955—1956 роках — президент Академії архітектури СРСР. У 1956—1961 роках — віце-президент Академії будівництва і архітектури СРСР.
У 1961—1962 роках — 1-й секретар Правління Спілки архітекторів СРСР.
Помер 25 вересня 1962.
Нагороди і премії
- Ленінська премія (1959) — за вирішення великого містобудівного завдання швидкісної реконструкції та благоустрою району Лужників міста Москви і створення комплексу спортивних споруд Центрального стадіону імені Леніна
- Сталінська премія 2-го ст. (1950) — за розробку технології, організацію масового виробництва і впровадження у будівництво порожнистої будівельної та архітектурної кераміки
- два ордени Леніна (у т.ч. 23.01.1948)
- два ордени Трудового Червоного Прапора
Джерела
- Андреев П., Яралов Ю., Александр Власов, в сб.: Советская архитектура, № 16, М., 1964, с. 89—102.
- Велика радянська енциклопедія
- Тверські пам'ятні дати
- газета «Київська правда» (Київ) — 14 січня 1947 року.