Войцех М'ясковський
Во́йцех М'яско́вський на Маріанові герба Бонча[1] (? — 1650) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського. Старший брат Лукаша М'ясковського.
| М'ясковський Войцех | |
|---|---|
| Помер | бл. 1654 |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | дипломат |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитоїd, учасник виборів короля Польщіd, Q65720863?, Q65952585?, Q65729045? і Q106203505? |
| Рід | Q63532435? |
| У шлюбі з | Саломея Дідушицька |
| Діти | Andrzej Miaskowskid |
Біографія
Син Анджея М'ясковського та його дружини Анни Пйотровської. Можна припустити, що у 1602 році навчався в Познані. Став придворним короля Сигізмунда ІІІ Вази, у 1607 році виконував його доручення. Брав участь у війні з московитами 1609—1610 років, потім супроводжував як пристав московських послів до Кам'янки-Струмилової. Брав участь у битві під Оринином восени 1618 року.
В лютому 1649 року разом з Адамом Кисілем входив до польської урядової комісії, що вела у Переяславі переговори з Богданом Хмельницьким і козацькою старшиною. Залишив щоденник з описом цих переговорів, який є цінним джерелом з дипломатичної історії національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Щоденник вперше опублікував Юліан Урсин Нємцевич в 1822 році.
Після захоплення Києва був висланий коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким для проведення перемовин з Богданом Хмельницьким до Білої Церкви.[2]
Посади: підстолій (1621) та стольник подільський (з 1625 року), підкоморій львівський (з 1637 року), староста копайгородський.
Від 1635 року державив кілька сіл у Руському воєводстві (Хмелів, Могильниця, Романівка, Волиця Торгова). Мав посаду старости у Копайгороді (Подільське воєводство).
Критикував своїх «товаришів», які об'їдали галичан, не спішили на фронт.
Нещасливе місто і земля та — і так уже обернена в чистий попіл! Видерти від умираючого з голоду хліб з кори букової печений, вола останнього взяти, жінку з кошулі обдерти, а з самого шкіру здерти — така безбожність наша, чи наших.[3]
Сім'я
Перша дружина — Катажина Хотецька. Друга — Саломея Дідушицька. Від першого шлюбу мав двох синів — Александра (чесника подільського), Анджея і дочку Уршулу, в другому шлюбі — дочку Гелену.
Примітки
- Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 115. (пол.)
- Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 369.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IX—1. — С. 183.
Джерела та література
- Головченко В. І. М'ясковський Войцех // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./ Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Ісаєвич Я. Д. Мясковський (Miaskowski) Войцєх // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 143. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Довідник з історії України
- Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 319—382. ISBN 5-319-01072-9 (рос.)
- Przyboś A. i Przyboś K. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — S. 547—549. (пол.)
Посилання
- о. Юрій Мицик. З описів посольства В. М'ясківського до Туреччини у 1640 р. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2002. — Вип. XIV. — 254 с.
- М'ясковський Войцех // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1060. — 1000 екз.