Волковецький Степан Васильович

Народився 30 січня 1947 р. в с. Витвиця, Долинського району, Івано-Франківська область.

Освіта — вища. Закінчив:

- фізичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1969);

- аспірантуру Московського гірничого інституту (1975);

- спеціальний правничий факультет Львівського держуніверситету (1995);

- дипломатичну академію (Тбілісі, 2001).

Науковий ступень — кандидат технічних наук (1977); Вчене звання — доцент (1983);

Віхи біографії:

1964-1969 — студент Львівський держуніверситет ім. І. Франка;

1969-1971 — інженер, НДІ «ВНІіпроектасбест» (м. Асбест, Свердловська обл., Росія);

1971-1972 — служба в армії (рядовий, Камчатка);

1972-1975 — аспірантура, Московський гірничий інститут. Захист кандидатської дисертації (1976);

1976-1978 — старший науковий співробітник НДІ «ВНІіпроектасбест»;

1978-1990 — асистент кафедри фізики, старший викладач, доцент, професор кафедри вищої математики Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ);

1990-1998 — народний депутат України 1-го і 2-го скликань (1 скликання: 4 березня 1990 р. — 58,21 % голосів у 1 турі; 2 скликання: 27 березня 1994 р. — 61.2 % голосів у 1 турі). Член, секретар Комісії (Верховна Рада 1-го скликання) мандатної і з питань депутатської етики, член Комітету у закордонних справах (Верховна Рада 2-го скликання);

1992-1998 — голова Івано-Франківської обласної Ради 1-го (1992—1994) та 2-го (1994—1998) скликань, державний службовець 1-го рангу;

1994-1997 — голова Івано-Франківського облвиконкому, голова Івано-Франківської облдержадміністрації;

1998-2003 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії;

2003-2005 — голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, Незалежний консультант проектів ОБСЄ в Івано-Франківській області (2004—2005), член Комісії при Президентові України з питань помилування (2005—2006);

2005-2008 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці;

2008-2009 — дипломатичний радник Мінприроди України;

2009-2013 — професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника;

2009 — до цього часу — голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка;

Громадсько-політична та міжнародна діяльність:

У радянські часи займався профспілковою діяльністю, у комуністичній партії не перебував. У 1989 р. розпочав громадсько-політичну діяльність: входив у склад першого правління товариства української мови ім. Т. Шевченка (тепер «Просвіта»), був делегатом Установчого з'їзду Руху (вересень, 1989), заступником голови Івано-Франківської Крайової ради Руху, входив до президії Народної Ради — демократичної опозиції у Верховній Раді 1-го скликання, був першим головою обласної організації Демократичної партії України. Входив до складу першої парламентської делегації від України в Парламентську Асамблею Ради Європи у Страсбурзі (1992), був членом Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, неодноразово виступав на засіданнях цих інституцій. Коли був депутатом Верховної Ради перших двох скликань, не взяв житла в Києві, що було великою рідкістю на той час.

За час дипломатичної місії в Грузії організована українська школа (1999), відкрита консульська установа України, українська діаспора була об'єднана в Координаційну Раду українців в Грузії зі своїм друкованим органом, відновлена експозиція музею Лесі Українки в м. Сурамі, щорічно збільшувався товарообіг між Україною і Грузією і т. д. За роботу з українською діаспорою в Грузії нагороджений вищою нагородою Світового Конгресу українців — медаллю св. Володимира Великого (2003).

В Баку організував спорудження пам'ятника Т. Шевченкові, надання урядом земельної ділянки для будівництва Посольства України в престижному районі столиці Азербайджану, сприяв покращенню рівня українсько-азербайджанських стосунків, зокрема у ключовій для України енергетичній сфері.

Очолюючи Івано-Франківську обласну «Просвіту» на громадських засадах, розробив концепцію відродження «Просвіти» у кожному населеному пункті, навчальному та трудовому колективі, як історичної традиції та політичної потреби. Автор регіональних цільових програм «Просвіта: 21 століття» на 2002—2016 р. та на 2017—2022 роки. Програми були затверджені обласною радою і передбачають широкий комплекс просвітянських заходів по всій області, найперше в Народному домі  «Просвіта» в Івано-Франківську.[3]

Нагороди:

Ордени «За заслуги» (Україна) 2 та 3 ступенів; Почесна Грамота Верховної Ради України; відзнаки Верховної Ради України «30 років Декларації про державний суверенітет України» та «30 років Акту проголошення Незалежності України»; вища обласна нагорода - медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»; вища просвітянська нагорода — медаль «Будівничий України» та ін. Нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[2]

Почесний громадянин міста Івано-Франківськ.

Одружений. Дружина Світлана Василівна — доцент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Має двох синів — Ярослава і Данила (обидва — магістри міжнародного права) та п'ятеро внуків .

• Посольство України в Азербайджані
• Посольство України в Грузії

• В. М. Матвієнко. Волковецький Степан Васильович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Исследовательский проект «Политическая элита украинских регионов» (рос.)
• Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України