Волошка білоперлинна

Воло́шка білоперли́нна (Centaurea margaritalba, Centaurea margarita-alba) — дворічна рослина родини айстрових. Ендемічний західнопонтичний вид автохтонного походження, один з представників флори України, за якими вивчається історія її розвитку.

Волошка білоперлинна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид:
Волошка білоперлинна (C. margaritalba)
Біноміальна назва
Centaurea margaritalba

Опис

Квітка великим планом.

Дворічна трав'яниста рослина заввишки 45–100 см. Стебло прямостояче, від середини до верхівки сильно розгалужене. Листки перисторозсічені. Придатки її листочків перлинно-білі, шовковисті, здебільшого з рудуватою плямою посередині. Квітки пурпурові або рожеві, іноді трапляються білі.

Волошка білоперлинна утворює гібриди з волошкою розлогою — чужинним для флори України видом, який масово розмножується на ділянках, де природний рослинний покрив пошкоджений внаслідок господарської діяльності.

Поширення

Волошка білоперлинна поширена у степовому Причорномор'ї (лівий берег Бузького лиману — околиці Миколаєва), та в околицях сіл Ковалівка та Михайло-Ларине. Більше ніде в світі не зустрічається. Зростає поодинці у відкритих пісках, які слабо задерновані та не вкриті дерево-чагарниковою рослинністю. До кінця 90-х рр. волошка білоперлинна зростала в парку «Ліски», але зникла внаслідок заліснення пісків. Загальна чисельність популяції не перевищує декількох десятків тисяч особин.

Цвіте у серпні — вересні. Плодоносить у вересні — жовтні. Розмножується насінням. Вона є ксерофітом і псамофітом.

Заходи охорони

Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Необхідно постійно контролювати стан популяцій, рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах. Вид зникає через розширення території Миколаєва у напрямі Бузького лиману, зривається на букети.

Посилання

Див. також

Джерела

  • Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г. В. Коломієць.-К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. — 40 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.