Волчков Володимир Микитович

1946 року закінчив Київський педагогічний інститут, працював у пресі.

Друкувався почав ще з довоєнного часу.

1949 року вийшла перша поетична книжка «Люблю життя».

Відображав воєнні часи, пафос перемоги, писав про турботи мирних днів. Радянська критика схвально відгукувалась про нього як про поета—лірика та поета—публіциста.

Вийшли друком його поетичні збірки:

• 1952 — «Світи, наше сонце»,
• 1957 — «Дай руку, товаришу!»,
• 1962 — «Твоє повноліття»,
• 1965 — «Сонячна соната»,
• 1968 — «Ліричний наступ»,
• 1974 — «Заповітне»,
• 1974 — збірка нарисів про Голопристанський район «І лани широкополі…»,
• 1979 — «Неопалима совість»,
• 1981 — «Років багряний листопад», нариси, романи та повісті:
• 1974 — «День нескінченний»,
• 1976 — «Вогняні троянди»,
• 1976 — «Кому співають жайвори»,
• 1978 — «Висока проба».

Дочка — Вільна Ярослава Володимирівна, доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Син Волчков Олег Володимирович 1950—2010 рр.

• УРЕ
• Українська література
• Моє Придніпров'я
• Краєзнавство^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Вільний Володимир Микитович «Енциклопедія Сучасної України»