Всеросійська фашистська організація

Всеросійська фашистська організація (ВФО) — організація росіян-білоемігрантів, що існувала протягом 1933–1942 років у США під керівництвом Анастасія Вонсяцького. Заснована 10 травня 1933 в Томпсоні (США, штат Коннектикут). ВФО — абревіатура (повна назва — Всеросійська націонал-революційна трудова та робітничо-селянська партія фашистів). Після 1935 отримала назву Всеросійська націонал-революційна партія. Партія складалася з білоемігрантів, була нечисленною, але сильною у фінансовому відношенні. У 1933–1941 роках партія видавала щомісячну ілюстровану газету «Фашист»[2]. З 1935 по 1942 роках в Шанхаї партія видавала газету «Русский авангард»[3].

Всеросійська фашистська організація

Всероссийская фашистская организация
Країна  США
Голова партії А.А.Вонсяцький
Дата заснування 10 травня 1933
Дата розпуску заборонена в 1942
Штаб-квартира США, Коннектикут, Патнам
Ідеологія фашизм, російський націоналізм
Гімн «Знамёна выше!…»[1]
Друкований орган Fashistd
Російський колабораціонізм
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна нартія Всеросійська фашистська організація Російська національно-трудова партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


Портал:Друга світова війна

Історія партії

Викладачі та учні російської фашистської біблійної школи (ВФО) в Нью-Йорку (1930-і роки). На задньому плані праворуч видно портрет А. А. Вонсяцького

У 1933 році Вонсяцький відвідав Берлін, де брав участь у конференції російських фашистів. Разом з його партією на конференції були представлені РНСД і младоросси.

У 1934 році в Йокогамі Російська фашистська партія (РФП) і ВФО здійснили спробу злиття в єдину Всеросійську фашистську партію (3 Квітня 1934 був підписаний Протокол № 1, в якому проголошувалося злиття РФП і ВФО та створення Всеросійської фашистської партії (ВФП)). Передбачалося з'єднання організаційних первнів РФП і фінансових ресурсів ВФО. 26 квітня 1934 в Харбіні на 2-му (об'єднавчому) з'їзді російських фашистів сталося офіційне об'єднання ВФО і РФП і створено Всеросійську фашистську партію.

Повне злиття було досить проблематичним, тому що Вонсяцький був противником антисемітизму[джерело?] і вважав опору РФП козаків і монархістів анахронізмом. У жовтні-грудні 1934 року відбувся розрив відносин між К. В. Родзаєвським і А. А. Вонсяцьким.

У 1940 — грудні 1941 року відбулося відновлення співпраці Родзаєвського та Вонсяцького, перерване початком японо-американської війни.

У червні — липні 1942 року Вонсяцький був заарештований, а потім засуджений Хартфордським окружним судом до п'яти років позбавлення волі і штрафу в 5000 доларів за звинуваченням у шпигунстві на користь країн Осі. ВФО після його арешту фактично перестала існувати, а пізніше була закрита ФБР в ході кампанії з ліквідації фашистської діяльності після вступу США у Другу світову війну. У 1946 році, після закінчення Другої світової війни і смерті Рузвельта, Вонсяцький був звільнений достроково, провівши у в'язниці 4 роки.

Гімн партії

У партії був гімн під назвою рос. «Знамёна выше!», який виконувався на мелодію пісні Хорста Весселя[4] та виражав заклик ВФО до якнайшвидшого повалення комуністичного режиму СРСР[1]:

Оригінальний текст російською:

 
Заря близка… Знамёна выше, братья!
Смерть палачам свободы дорогой!
Звенящий меч фашистского врагам проклятья
Сметёт навеки их кровавый строй.
 
Соратники! Нас ждёт земля родная!
Все под знамёна! Родина зовёт…
Вонсяцкий-Вождь, измену, трусость презирая,
На подвиг нас, фашистов, поведёт.
 
Рубашки чёрные, готовьтесь к бою!
Железный фронт фашистов мы сомкнём
И на врага, вперёд, железную стеною
Бесстрашно, как один, мы все пойдём.
 
Победы день торжественный настанет,
Слетит колхоз и Сталин с ГПУ,
И свастика над Кремлем ярко засияет,
И чёрный строй пройдёт через Москву.<ref name="ReferenceA"/>

Український переклад:

 
Зоря близька… Знамена вище, браття!
Смерть катам свободи дорогої!
Дзвенячий меч фашистського ворогам прокляття
Змете навіки їх кривавий стрій.
 
Соратники! Нас чекає земля рідна!
Все під знамена! Батьківщина кличе…
Вонсяцький-Вождь, зраду, боягузтво зневажаючи,
На подвиг нас, фашистів, поведе.
 
Сорочки чорні, готуйтеся до бою!
Залізний фронт фашистів ми зімкнем
І на ворога, вперед, залізною стіною
Безстрашно, як один, ми всі підем.
 
Перемоги день урочистий настане,
Злетить колгосп і Сталін з ДПУ,
І свастика над Кремлем яскраво засяє,
І чорний стрій пройде через Москву.

Гімн у виконанні А. А. Вонсяцького, Д. І. Кунле та Л. Б. Мамедова був записаний на грамофонну платівку[1][5].

Література

  •  / Сост. Г. В. Тараданов, при участ. В. В. Кибардина, под ред. и с доп. К. В. Родзаевского. — Харбин : Наш путь, 1935. — 110 с. Архівовано з джерела 4 березня 2014 (рос.)
  • Грозин М.М. Защитные рубашки. — Шанхай : Издательство Всеобщий Русский Календарь, 1939. — 325 с. (рос.)
  • Окороков А. В. Фашизм и русская эмиграция (1920-1945 рр.). — Руссака, 2002. — 593 с. — ISBN 5-93347063-5. (рос.)
  • Родзаевский К. В. Завещание Русского фашиста. — М. : Фери-В, 2001. — 512 с. — ISBN 5-94138-010-0. (рос.)
  • John J. Stephan. The Russian Fascists: Tragedy and Farce in Exile, 1925-1945. — New York : Harper&Row, 1978. — ISBN 0-06-014099-2. (англ.)

Посилання

Примітки

  1. Гимн ВФО
  2. Фашист (Putnam, Сonnecticut, USA, 1933–1941). Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 19 лютого 2014.
  3. Русский авангард (Шанхай, 1935–1942)[недоступне посилання з червня 2019]
  4. The Russian Fascists: Tragedy and Farce in Exile, 1925–1945 by John J. Stephan
  5. John J. Stephan The Russian Fascists: Tragedy and Farce in Exile, 1925–1945
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.