Камінський Броніслав Владиславович
Броніслав Владиславович Камінський (16 червня 1899, Полоцький повіт, Вітебсьска губернія, Російська імперія — 28 серпня 1944, біля Варшави) — обер-бургомістр Локотського Окружного Самоврядування (автономної території в тилу німецьких військ), засновник і керівник РОНА, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (1 серпня 1944). Брав активну участь у придушенні Варшавського повстання.
| Броніслав Владиславович Камінський | |||||||
 Броніслав Владиславович Камінський | |||||||
| |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| з 8 січня 1942 | |||||||
| Попередник: | Костянтин Воскобойник | ||||||
| Наступник: | посада скасована | ||||||
| Народження: |
16 червня 1899 Полоцький повіт, Вітебсьска губернія, Російська імперія (нині Полоцький район, Вітебська область, Республіка Білорусь) | ||||||
| Смерть: |
28 серпня 1944 (45 років) | ||||||
| Країна: | Німецький рейх | ||||||
| Освіта: | Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1932) | ||||||
| Партія: | Народна соціалістична партія Росії «Вікинг» (1941—1943) | ||||||
| Нагороди: |
 Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами» | ||||||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Довоєнний період
Народився в Вітебській губернії в польсько-німецькій родині (батько поляк, мати німкеня). У 1917 р. вступив до Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого, але незабаром пішов добровольцем в РСЧА. Член ВКП(б). Після Громадянської війни повернувся в інститут, потім працював на хімічному заводі «Республіка».
У 1935 році за критику колективізації виключений з ВКП(б), в 1937 р. був заарештований і засуджений нібито за приналежність до чаянівської контрреволюційної групи. Відбував термін ув'язнення технологом з виробництва спирту в «шарашці» в Шадринську. На початку 1941 року був звільнений і відправлений на поселення в Локоть.
Нагороди
- Відзнака для східних народів
- 2-го класу в сріблі з мечами
- 1-го класу в золоті з мечами (1944)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (27 січня 1944) — отримав 2 нагороди одночасно.
- Чорний нагрудний знак «За поранення»
- Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами» (31 липня 1944)
Література
- Reuben Ainsztein: Jüdischer Widerstand im deutschbesetzten Osteuropa während des Zweiten Weltkriegs. Oldenburg 1993, S. 363 ff.
- Erich Hesse: Der sowjetische Partisanenkampf 1941–1944. Göttingen 1969, S. 176.
- J. Armstrong: Soviet Partisans in World War II. Madison 1969, S. 237, 544.
- Watili Wilenchik: Die Partisanenbewegung in Weißrussland 1941–1944. In: Forschungen zur osteuropäischen Geschichte 34 (1984), hier S. 257 ff.
- Alexander Dallin: The Kaminsky Brigade: A Case-Study of Soviet Disaffection in: Revolution and Politics in Russia. S. 243–280 (Russian and East European Series, vol. 41) Indiana University Press, 1972.