Всеросійський шаховий турнір 1903

За повідомленням російського шахіста Михайла Чигоріна, ідея шахового турніру в Києві з'явилася ще в 1901 році[1]. Основну підготовчу роботу взяло на себе створене в той же час Київське Шахове Товариство, анонси та звіти про турнір розмістив на своїх сторінках журнал Шаховий огляд.

Активними учасниками шахового товариства та організаторами змагання в Києві були Федір Дуз-Хотимирський, С. А.(?) Шиманський. Почесним головою товариства та патроном турніру був шляхтич польського походження граф Платер [2], секретарем - М. Л. Венгеров, асистентом — М. Лохтін.

Згідно з правилами турніру кожен учасник мусив зробити попередній внесок у розмірі 40 рублів, після завершення змагань за умови сумлінної гри половину з суми можна було повернути собі. Призи складали: 500, 350, 275, 200, 125, 50 і 30 рублів. Партії грались у три тури. Якщо вони не виявляли переможця, мав бути зіграний додатковий матч.

Турнір проходив у будівлі київського вело-товариства на розі вулиць Лютеранської та Хрещатик, поруч з кафе Варшава, де зазвичай проводили час київські шахісти

21 вересня, учасники турніру та члени оргкомитету Від лівого краю стоять: А. Рабінович, С. Ізбинський, В. Куломзін, С. Лебедєв, Є. Зноско-Боровський, С. Левитський, Н. Калинський, П. Бенько, M. Ловцький. Від лівого краю сидять: А. Рубінштейн, М. Венгеров, Г. Сальве, М. Чигорін, М. Лохтін, граф Платер, В. Юревич, Й. Бернштейн, Е. Шіфферс, Ф. Дуз-Хотимирський.

Головною зіркою турніру безумовно був найкращий шахіст Імперії, претендент на світову шахову корону (у 1889 та 1892). У Києві 53-річний Михайло Чигорін втретє тріумфував на Всеросійській першості, однак його перемога не була беззастережною, як у минулі роки: він програв шахістам, які зайняли друге і третє місця, обійшов їх лише на очко і на півтора відповідно. Вже в четвертому Всеросійському турнірі (1905-1906) він був передостаннім. Але цей рік майстер провів надзвичайно успішно, перемігши також на турнірі в Відні та обігравши в неофіційному матчі чемпіона світу Емануеля Ласкера.

1903 року в Києві про себе заявило нове покоління шахістів, багатьом із них судилося стати визнаними майстрами:

• Йосип Бернштейн (1882, Житомир — 1962, південь Франції) приїхав на турнір з Німеччини, де до цього здобув декілька призів Німецького шахового товариства. Цей успіх (друге місце та перемога над Чигоріним) — один з перших у його біографії. Міжнародний гросмейстер (1950) та арбітр.
• Генріх Сальве (1864, Варшава — 1920, Лодзь) попри свій солідний вік дебютував на всеросійському рівні, його четверте місце в Київському турнірі стало сходинкою до перемоги в наступній першості (1905-1906).
• Акіба Рубінштейн (1882, Підляшшя — 1961, Бельгія) вперше взяв участь у турнірі майстрів і зайняв 5 місце. Майбутній чемпіон Росії (1907, 1912), чемпіон Польщі (1927). Переможець шахової олімпіади 1930 у складі збірної Польщі. Міжнародний гросмейстер (1950).
• Зноско-Боровський Євген Олександрович (1884, Павловськ — 1954, Париж) цього ж року дебютував перемогою в турнірі петербурзьких майстрів. Шаховий теоретик і письменник.

За декілька років трагічно обірвалося життя Володимира Юревича, який завершив турнір на третій позиції: учасник революції 1905—1907 він помер в ув'язненні у Києві в віці 38 років. Також молодим помер дебютант турніру Стефан Ізбінський, один з найталановитіших київських шахістів початку ХХ сторіччя.

Для вчителя Чигоріна, колишнього шахового короля Росії, Емануїла Шіфферса цей турнір був останньою значною віхою в біографії.

Велике значення турнір 1903 року мав для розвитку шахів у Києві, а позаяк і в Україні. Участь шести місцевих шахістів була не надто вдалою. Найкращий результат (6-7 ме місце) показав також дебютант турнірів Мойше Ловцький (1881 — 1940), на півтора очка від нього відстав 19-річний Стефан Ізбінський. Решта киян, включно з Федором Дуз-Хотимирським опинилися на останніх місцях. В. Бреєв достроково припинив змагання.

Але київське товариство любителів шахів цією подією гучно заявило про себе, позначило Місто над Дніпром на шаховій мапі Європи. В наступні роки вдалося залучати до показових матчів у Києві провідних шахістів, виховати власних майстрів, а рівно через десять років до Міста завітав претендент на світову шахову корону Х. Р. Капабланка.

На честь переможця змагань, Михайла Чигоріна в післявоєнному Києві була названа вулиця.