Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина»

«Всеукраї́нське політи́чне об'є́днання «Єди́на роди́на» — українська політична партія, зареєстрована 30 квітня 1999 року наказом Міністерства юстиції України № 526, реєстраційне свідоцтво № 1169[1]. Голова партії Олександр Ржавський.

Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина»
Заснована / зареєстрована 30 квітня 1999, свідоцтво №1169[1]
Штаб-квартира Київ, просп. Павла Тичини, 10, кв.96
Політична ідеологія Соціал-демократія
Очільник партії Ржавський Олександр Миколайович
Кольори
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[2]
0 / 450
Вебсторінка uayedynakraina.com
Політика України
Політичні партії
Вибори

Партія входить до суспільного руху «Єдина країна», заснованого журналістом, істориком, філософом Данилом Яневським.[3]

Попередні назви

  • 30 квітня 1999 2014: Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина»
  • 28 серпня 2014 2018: Всеукраїнське політичне об'єднання «Україна — єдина країна»
  • 17 квітня 2018 — …: Політична партія «Всеукраїнське політичне об'єднання „Єдина родина“»

Історія

1 січня 1999 року в Київському пологовому будинку № 2 відбулася прес-конференція, на якій було повідомлено про те, що ініціативні групи прихильників створення партії з умовною назвою "Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина» дійшли згоди таку партію створити.[4]

В Автономній Республіці Крим, 14 областях та місті Києві було обрано делегатів на Установчий з'їзд, який відбувся 20 лютого того ж року у Києві, в Будинку Кіно. З'їзд підтримав пропозицію ініціативних груп створити партію "Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина», затвердив її Статут і Політичну програму.

Головою партії обрано народного депутата України Ржавського Олександра Миколайовича.[5]

Обрано Центральний Комітет в складі одинадцяти чоловік та Політичну раду в складі семи чоловік, контрольно-ревізійну комісію. «Єдину Родину» зареєстровано Міністерством юстиції України 30 квітня 1999 року (свідоцтво № 1169)[1].

На першому з'їзді 14 травня 1999 року було прийнято рішення висунути Голову партії Ржавського Олександра кандидатом в Президенти Україн. У виборах Президента України 1999 року отримав 0.37% голосів виборців і 2004року отримав 0.03% голосів.[6]

Партія взяла у виборах народних депутатів України 11 червня та 25 червня 2000 року в округах, де з різних причин раніше обрані депутати вибули, а також у виборах до місцевих рад.

На ІІІ З'їзд «Єдина родина», який відбувся 28 березня 2003 року, в місті Києві були прийняті зміни і доповнення до Програми та Статуту партії, Збільшено чисельний склад ЦК та політради. До Програми внесені положення про «Україну без армії» та про відношення партії до гендерної політики.[4]

Учасник виборів до Верховної Ради України у березні 2006 року, у складі Блоку Безпартійних «Сонце».[7] Блок набрав 0,04% виборчих голосів.[8]

12 жовтня 2006 року VІ З'їзд партії прийняв рішення про ліквідацію партії[9][10].

У грудні 2007 року, VІІ З'їздом партії було прийняте рішення про відміну ліквідації .[9]

Олександр Ржавський очолював партію до 28 серпня 2014 року, коли на з’їзді партії було змінено її назву на «Україна — єдина країна», прийнято нову програму та обрано нове керівництво[11].

17 квітня 2018 партія повернула попередню назву «Всеукраїнське політичне об'єднання „Єдина родина“», і її знову очолив Олександр Ржавський.

Парламентські вибори 2014

Результати виборів до ВР України. 2014 рік.
Зовнішні відеофайли
Національні дебати. 15 жовтня 2014 партії «Україна — Єдина Країна», 5.10, Інтернет партія України, Правий сектор

Рішення про участь ВПО «Україна — єдина країна» у позачергових виборах до Верховної Ради України було прийнято 14 вересня 2014 року на XIV з'їзді об'єднання[12][13]. Центральна виборча комісія зареєструвала партію під №16, у виборчому списку — 92 кандидати, переважно безпартійні[14][15], жодного колишнього народного депутата[12]. Очолив список голова об'єднання Музика Максим Іванович. Перша десятка має такий вигляд:[16]

  1. Музика Максим Іванович — голова Всеукраїнського політичного об'єднання «Україна — єдина країна», голова Громадської організації «Народний Нагляд», директор ТОВ «Сейлз Майстер».
  2. Яневський Данило Борисович — український історик, телеведучий, Заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Засновник Громадської організації «Єдина Країна».
  3. Мочанов Олексій Юрійович — український автогонщик, автомобільний та автоспортивний журналіст, телеведучий.
  4. Ісмагілов Сергій Валерійович муфтій Духовного управління мусульман України «Умма»[17], голова Громадської організації «Український центр ісламознавчих досліджень».
  5. Тука Георгій Борисович — директор ТОВ «Зеніт-Телеком», волонтер, голова Громадської організації «Народний Тил», нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
  6. Стус Дмитро Васильович — генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка (м. Київ), письменник, голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».
  7. Шамрай Артем Віталійович — керуючий партнер ТОВ «Правова група „ДОМІНАНТА“», співзасновник громадської руху «За єдину Україну!».
  8. Євтухова Лариса Миколаївна — директор приватного підприємства «Компанія „Нова Хвиля“».
  9. Красовицький Олександр Віталійович — генеральний директор видавництва «Фоліо».
  10. Тімченко Віктор Миколайович — полковник, голова Товариства сприяння обороні України.

Символіка

Партійна емблема являє собою стилізоване зображення трьох силуетів людини (матері, батька, дитини), що розміщенні в колі, яке складається з безперервної лінії — одна частина кола, друга частина кола — складає розташований напис кирилицею: «Єдина родина», що в цілому являє собою закрите коло. З внутрішньої сторони кола симетрично до напису «Єдина родина» розташований напис кирилицею: "Всеукраїнське політичне об'єднання. Символіка має червоне забарвлення[18].

Примітки

  1. Політичні партії. Державна реєстраційна служба України. Архів оригіналу за 06.07.2013. Процитовано 31.03.2014.
  2. Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  3. Про партію. ВПО «Україна — Єдина Країна». Архів оригіналу за 19.10.2014. Процитовано 21.10.2014.
  4. Rbc.ua. Всеукраїнське політичне об’єднання "Єдина родина". www.rbc.ua (рос.). Процитовано 26 листопада 2018.
  5. UA, Голос. Всеукраинское политическое объединение «Україна – єдина країна». Процитовано 26 листопада 2018.
  6. Group, SVV. Президентські вибори-1999: як це було. Частина 2 - Свобода слова в Україні. Свобода слова в Україні (англ.). Процитовано 26 листопада 2018.
  7. Про реєстрацію представника виборчого блоку "Блок Безпартійних "Сонце" - Всеукраїнського політичного об'єднання "Єдина Родина" та Партії "Жінки України" у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу. Законодавство України (укр.). Процитовано 26 листопада 2018.
  8. Офіційні результати ЦВК (укр.). Процитовано 26 листопада 2018.
  9. Партія «Єдина Родина» скасувала рішення про саморозпуск. Міністерство юстиції України. 24.10.2008.
  10. Ржавський передумав саморозпускатися. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
  11. „Єдина Родина“ віднині „Україна – Єдина Країна“. Офіційний сайт об’єднання «Єдина Родина». 28.08.2014. Архів оригіналу за 28.10.2014. Процитовано 28.10.2014.
  12. Геннадій Гнип (15.10.2014). Партія „Україна&nbsp— Єдина Країна“ презентувала обличчя майбутнього України. gazeta.ua. Процитовано 21.10.2014.
  13. З’їзд Всеукраїнського політичного об’єднання „Україна – Єдина Країна“. ВПО «Україна — єдина країна». 14.09.2014. Процитовано 21.10.2014.[недоступне посилання з червня 2019]
  14. Вибори до Ради-2014: Повний список кандидатів від партії „Україна – Єдина Країна“. ТВі. 30.06.2014. Архів оригіналу за 03.10.2014. Процитовано 21.10.2014.
  15. Виборчий список. політична партія Всеукраїнське політичне об'єднання „Україна – Єдина Країна“. ЦВК. 20.10.2014. Архів оригіналу за 09.10.2014. Процитовано 21.10.2014.
  16. Наші кандидати. ВПО «Україна — Єдина Країна». Архів оригіналу за 22.07.2015. Процитовано 21.10.2014.
  17. Муфтій ДУМУ "Умма". Офіційний сайт. ДУМУ "Умма". Процитовано 1.11.14 р..
  18. Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина Родина». Опис символіки. Міністерство юстиції України

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.