Все тече

«Все тече» (або «Все плине») (рос. «Всё течёт…») — повість Василя Гроссмана, перша в радянській літературі, що розкривала заборонену тему Голодомору в Україні[3]. Написана у 1955—1963 роках. Поширювалася самвидавом, вперше видана 1970 року в Німеччині[4]. В СРСР повість опублікована 1989 року[5].

Все тече
рос. Всё течёт
Титульний аркуш самвидавного видання
Жанр повість
Автор Василь Гроссман
Мова російська
Написано 1955–1963
Опубліковано
1970 (Німеччина)[1]
1989 (СРСР)[2]

Повість не була першою у світовій літературі, у якій написано про Голодомор (раніше, наприклад, вийшла «Марія» (1934) і перший том роману «Жовтий князь»), але вона вперше поставила поруч Голодомор і Голокост[3][6].

Історія

Повість «Все тече» з'явилася як своєрідне закінчення дилогії з романів «За праве діло» та «Життя і доля», присвяченої подіям Радянсько-німецької війни і долям людей в умовах радянського тоталітаризму. Вже не розраховуючи на публікацію, письменник не залежав від внутрішнього цензора і вільно виклав невисловлене у попередніх творах, звертаючись вже не до сучасників, а до нащадків[3][6]. Працювати над повістю Василь Гроссман почав 1955 року, але рукопис було вилучено разом з рукописом роману «Життя і доля» під час обшуку вдома у письменника в лютому 1961 року. Митець створив новий варіант, роботу над яким закінчив 1963 року.

Вперше повість опубліковано вже після смерті автора. Спочатку 1970 року в журналах «Посів» і «Грані» (видавництво «Посів», Франкфурт-на-Майні) було надруковано уривки з повісті, того ж року повість видано окремою книгою[5].

У Радянському Союзі повість не могла бути опублікованою, оскільки вона виправляла перекручення щодо голоду, розвінчувала всі міфи, пов'язані зі сталінізмом та тридцятими роками[7]. Вийшла друком вона вже в останні роки його існування, в часи перебудови, в журналі «Октябрь»[2] за червень 1989 року.

Заборонена в СРСР, ця книга викликала неоднозначну оцінку і в середовищі російських емігрантів. Передусім це було викликано тим, що в повісті Росія охарактеризована як «велика раба», якій притаманний тоталітаризм[5]. Вже 1971 року в журналі «Грані» вийшла стаття А. П. Столипіна (сина П. А. Столипіна) під назвою «Помилкова історична концепція Вас. Гроссмана»[8] з нещадною критикою повісті «Все тече». На його думку, повість —

… досить плутана картина, … що може бути взятою на озброєння іноземними недоброзичливцями нашої країни, які люблять приписувати виникнення і тривалість тоталітарного владарювання в Росії специфічним рисам «російської душі»
Оригінальний текст (рос.)
… довольно сбивчивая картина, … могущая быть взятой на вооружение иностранными недоброжелателями нашей страны, которые любят при­писывать возникновение и длительность тоталитарного власт­вования в России специфическим чертам «русской души»

Таким чином, повість «Все тече» виявилася неприйнятною як для радянської влади, так і для частини російських емігрантів.

Незважаючи на своє значення для українського читача, повість, у якій, за словами Володимира Панченка, «вперше в совєтській літературі чесно і страшно змальовано апокаліптичну картину голоду в Україні, що відібрав життя мільйонів у роки сталінського „Великого перелому“», в сучасній Україні повість не видавалася, лише в листопаді 2007 року в газеті «День» опубліковано фрагмент (російською мовою)[3][9].

Примітки
  1. Гроссман В. С. Все течёт : [рос.]. — Франкфурт-на-Майні : Посев, 1970.
  2. Гроссман В. С. Все течёт : [рос.] // Октябрь. — 1989. — № 6. — С. 30–108.
  3. Володимир Панченко, 2008.
  4. Гроссман Василий : [рос.] // Електронна єврейська енциклопедія. — Дата звернення: 27.11.2016.
  5. Бит-Юнан, 2015.
  6. Іван Дзюба, 2010.
  7. Ольга Самійленко, 1989.
  8. Столыпин А. П. Ошибочная историческая концепция Вас. Гроссмана : [рос.] // Грани. — 1971. — № 80. — С. 216–223.
  9. Володимир Панченко. Василий Гроссман. Голодная казнь // День. — 2007. — № 204 (23 листопада).

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.