Вуж звичайний

Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самиці більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки, хижі птахи і деякі ссавці.

Вужі добре приручаються і переносять неволю. В Україні та в Білорусі часті випадки одомашнення вужів (для знищення мишей).

Вуж неагресивний, побачивши людину він зазвичай рятується втечею. Спійманий вуж спочатку активно захищається: сичить і викидає голову вперед, що страхітливо діє на більшість ворогів. Якщо ж це не допомогло, він вивергає недавно з'їдену їжу, прикидається мертвим. Кусається рідко. Для людини укус практично не становить жодної небезпеки.

Вужі відмінно плавають, під водою можуть перебувати більше, ніж півгодини.

У квітні — травні починається шлюбний період. У липні — серпні самиці вужів шукають, де відкласти яйця: у вологі і теплі місця. Ідеально для цього підходять купи перегною, старої соломи, опалого листя, також годяться сирий мох, трухняві пеньки і мишачі нори. У жовтні — листопаді заповзають в різні нори і щілини в землі, де вони й зимують.

Вуж звичайний поширений повсюдно в Європі, за винятком приполярних районів, в південних районах Сибіру до Байкалу і на півдні Далекого Сходу.

• 
  Голова метрового вужа, Велика Британія
• 
  Голова вужа, з характерними жовтими плямами
• 
  Вуж на сонці, нюхає повітря
• 
  Доросла самка вужа звичайного

• Акимушкин И. (1995). Ужеобразные. Энциклопедия для детей. Биология (вид. 2-е вид.). Москва: Аванта +. с. 436–437. ISBN 5-86529-012-6. (рос.)
• Amphibians and Reptiles of Europe (англ.)
• Reptiles and Amphibians of the UK (англ.)
• BBC Nature (англ.)