Вулиця Городницька (Львів)
Ву́лиця Городни́цька — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Замарстинів. Починається від вулиці Замарстинівської (неподалік від перехрестя з вулицею Липинського) і простягається на північний схід до вулиці Промислової. Довжина вулиці — близько 1,3 км. Прилучаються вулиці Квітова, Тучапського, Бориса Тена, Сінна, Весняна, Заповітна, Богдана Януша та Бетховена
Вулиця Городницька Львів | |
---|---|
Городницька біля вулиці Замарстинівської | |
Місцевість | Замарстинів |
Район | Шевченківський |
Колишні назви | |
Огородницька, Гартнерґассе, Городнича | |
польського періоду (польською) | Ogrodnicka |
радянського періоду (українською) | Городнича |
Загальні відомості | |
Протяжність | 1,3 км |
Координати початку | 49°51′31″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. |
Координати кінця | 49°51′50″ пн. ш. 24°02′39″ сх. д. |
Поштові індекси | 79019[1] |
Транспорт | |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r3624327 |
Мапа | |
Вулиця Городницька у Вікісховищі |
Історія
Вулиця виникла наприкінці XIX століття, не пізніше 1903 року отримала назву Огородницька(пол. Ogrodnicka)[2], адже мешканці цієї місцевості займалися городництвом і садівництвом[3]. У роки нацистської окупації, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Гартнерґассе. За радянських часів, у 1946 році назву уточнили на Городничу. У 1993 році затверджено сучасний варіант назви.
У другій половині XX століття до Городницької приєднали вулицю На Ґабріелівці[4].
У 2011 році західна частина Городницької (приблизно половина всієї протяжності вулиці) була капітально відремонтована: укладено нове асфальтне покриття, облаштовано тротуари та пішохідні переходи.
Забудова
Західна частина вулиці забудована переважно приватними домами, є також невелика кількість дво- і триповерхових будинків на кілька квартир, зведених у 1950-х роках. Східна частина — від перехрестя з вулицями Бетховена і Богдана Януша до вулиці Промислової — пролягає через промислову зону та невеликі пустирі. Цей відтинок вулиці (в тому числі проїжджа частина) перебуває у занедбаному стані.
Будинок № 5 — двоповерхова чиншова кам'яниця, зведена у 1890-х роках. Одноповерхові будинки № 4, № 17, № 19 і № 29 — зразки типової приміської забудови межі XIX—XX століть[5]. Будинок № 26 зведений у стилі сецесії. Будинки № 31 і № 52 зведені у иіжвоєнний період[4].
Під № 7 у 1950-х роках розташовувався миловарний завод, під № 49 у радянський період діяла львівська фабрика перо-пухового виробництва[3].
Деякі підприємства і державні установи
- Санітарно-епідеміологічна станція Шевченківського району
- Природоохоронна прокуратура Львівської області
- Автобаза — ВАТ «ЛАТП-14630»
Фотографії
- Східна частина вулиці
- Східна частина вулиці
- Західна частина вулиці
Примітки
- ukrposhta.ua — офіційний сайт Укрпошти (укр.)
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 489.
- Довкола Високого Замку, 2010, с. 187.
- Довкола Високого Замку, 2010, с. 186.
Джерела
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 489. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 17. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.