Вулиця Промислова (Львів)

Вулиця утворена наприкінці ХІХ століття і від 1901 року відома під назвою — вулиця Нової Різні, оскільки прямувала до міської бойні (різні), яка за радянських часів була перетворена на львівський м'ясокомбінат. Від 1950 року має сучасну назву — вулиця Промислова, через значну кількість промислових підприємств, розташованих на ній.

За радянських часів вулиця Промислова була значно довшою, бо перетинала сучасну вулицю Липинського та прямувала на північ/північний захід ще на 2,5 км аж до межі міста. У 1990-х роках цю ділянку вулиці Промислової виокремили в окрему вулицю та назвали її на честь українського кіноактора, кінорежисера, сценариста Івана Миколайчука.

В забудові вулиці Промислової присутні сецесія, польський та радянський конструктивізм 1930-1950-х років[3], але на вулиці переважає промислова забудова. Лише незначна частина вулиці, переважно південна, забудована одно-, дво- та триповерховими житловими будинками, спорудженими у першій половині XX століття, а також є декілька приватних садиб та один житловий п'ятиповерховий будинок радянських часів.

• № 6: Шевченківське районне відділення ДАІ. Нині — житловий будинок.
• № 7: за радянських часів тут містилася Всесоюзна школа передового досвіду обласного управління сільського господарства[4], нині — львівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби України[5].
• № 9: Львівська обласна державна лікарня ветеринарної медицини[6]. Також тут містяться Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області[7].
• № 18: філія комунальної 5-ї стоматологічної поліклініки м. Львова[8].
• № 25: ВАТ «Сяйво», що спеціалізується на виробництві побутової електроосвітлювальної арматури.
• № 27: Львівське швейне ТДВ «Львівський Маяк», заснована у 1944 році на базі дрібних ательє, як львівська швейна фабрика № 1. У червні 1962 році на базі швейної фабрики № 1 створено ВО «Львівська швейна фірма „Маяк“», до складу якої увійшли 15 фабрик Західного регіону України. 1963 року після реорганізації у складі фірми залишили лише фабрики, розташовані у Львівській області. У складі об’єднання: головне підприємство, Львівська філія, Бродівська та Золочівська швейні фабрики. Від 1992 року — орендне підприємство «Львівська швейна фірма „Маяк“» та відокремлено Бродівську та Золочівську швейні фабрики. Від 1993 року ВАТ «Маяк». 1997 року виокремилася Львівська швейна фабрика. Від 2011 року — Львівське швейне ТДВ «Львівський Маяк»[9].
• № 29: Трамвайне депо № 2 ЛКП «Львівелектротранс».
• № 45: В будинку міститься видавництво літературної агенції «Піраміда», засноване Василем Гутковським у 1995 році.
• № 46: за радянських часів тут був львівський птахокомбінат[3].
• № 50/52: Семиповерхова офісна будівля бізнес-центру «Український капітал» реконструйована у 2006 році, що входить до складу бізнес простору «Промисловий». У 1950-х роках в будинку містилася школа фабрично-заводського навчання львівського м'ясокомбінату[3]. Нині тут розташовані Львівське регіональне управління АТ «Полтава-банк»[10], ресторан «Капітал»[11], офіс транспортної компанії «САТ» № 3 тощо.
• № 53: у 1920-х роках було збудовано три невеликих шкiряних фабрики «Мазега», «Паллiс», «Таннер», якi у 1939 роцi нацiоналiзовано радянською владою, а у повоєнний час об’єднано в державний шкірзавод № 3. У груднi 1961 року державний шкірзавод № 3 перейменовано на шкiряну фiрму «Свiтанок». Відтоді підприємство декілька разів змінювала назву, переважно, в залежності від форми власності: «Львiвське державне шкiряне пiдприємство „Свiтанок“» (1976—1993), «Львiвське орендне шкiряне пiдприємство „Свiтанок“» (1993—2002), Відкрите акціонерне товариство «Шкіряне підприємство „Світанок“» (2002—2010), Публічне акціонерне товариство «Шкіряне підприємство „Світанок“» (від 6 травня 2010 року)[12].
• № 54/56: за цією адресою від 1904 року розташовувалася нова міська різня (бойня)[3]. «Нова різня» виглядала, як ціле автономне містечко. Відповідно до новітнього німецького планувального підходу, в окремих будівлях розмістилися: власне різня, ветеринарний та санітарний центри, відгороджений муром ринок, численні адміністративні будинки з офісами та помешканнями для працівників, машинні приміщення з найновішим паровим устаткуванням, які забезпечували виробництво власної електроенергії та штучного льоду. Власна залізнична колія сполучала «Нову різню» зі станцією Підзамче. Споруди зводилися із використанням, на той час, новітніх залізобетонних технологій. У зовнішньому оформленні домінував цегляний промисловий стиль. Наприкінці 1930-х років було проведено реконструкцію усього комплексу. У радянські часи тут функціонував львівський м'ясокомбінат, який після 1991 року занепав. Нині територію та приміщення колишнього м'ясокомбінату орендує низка підприємств[13]. Зокрема, в будинку № 56 нині міститься Львівське комунальне підприємство «Лев», що спеціалізується на вилові й стерилізації безхатніх тварин. При ЛКП «Лев» діє ветеринарна клініка[14].
• № 60: триповерхова будівля побутово-спортивного комплексу. На першому поверсі розташовані приміщення побутового обслуговування та магазини зі спортивним обладнанням та харчуванням, а на другому та частині третього поверхів розташований спорткомплекс[15]. За цією ж адресою, розташоване відділення «Акордбанку» № 45.

• 
  Трамвай № 6 на Промисловій біля вул. Волинської
• 
  Вулиця Промислова. Вдалині — висотна забудова Збоїщ

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 482. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 50, 87, 114. — ISBN 966-603-115-9.

• Проект «Вулиці Львова»: вулиця Промислова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 26 вересня 2020.