Вулиця Заводська (Львів)
Ву́лиця Заводська́ — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Підзамче, що прямує від вулиці Замарстинівської (між вулицями Гайдамацькою і Ткацькою) на північний схід та схід до вулиці Жовківської. Прилучаються вулиці Лобачевського та Бориславська.
Вулиця Заводська Львів | |
---|---|
Вигляд на вулицю Заводську з вулиці Замарстинівської | |
Місцевість | Підзамче |
Район | Шевченківський |
Колишні назви | |
Панєнська (Юнгфанґассе), Панєнська | |
австрійського періоду (українською) | Юнгфанґассе |
австрійського періоду (німецькою) | Jungfern Gasse |
польського періоду (польською) | Panieńska |
Загальні відомості | |
Протяжність | 450 м |
Координати початку | 49°51′13″ пн. ш. 24°01′41″ сх. д. |
Координати кінця | 49°51′16″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. |
Поштові індекси | 79019[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній (від вулиці Замарстинівської) |
Покриття | бруківка |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Архітектурні пам'ятки | № 9, 11[2] |
Державні установи | ДП «Львівстандартметрологія» |
Медичні заклади | медичний центр Святої Параскеви, ветеринарна клініка «Eurovet» |
Поштові відділення | ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1] |
Забудова | класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова |
Підприємства | Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Заводська у Вікісховищі |
Назва
У 1766—1944 роках мала назву — вулиця Панєнська (або на австрійський манер — Юнгфанґассе), на честь сестер Василіянок, чий монастир розташовувався неподалік. У 1944 році вулиця отримала сучасну назву — Заводська, через значну кількість промислових підприємств, розташованих на ній та сусідній вулиці Ткацькій.
Забудова
Вулиця Заводська забудована житловими, переважно 2- і 3-поверховими, будинками, зведеними наприкінці XIX — на початку XX століття у стилях класицизм, віденська сецесія, конструктивізм, а також присутня промислова забудова. Декілька будинків внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
Будинки
№ 3 — у подвір'ї будинку за проєктом будівничого Анджея Ґоломба 1897 року збудована синагога «Зіхрон Йосеф» або «Барахс шул» на замовлення керівника однойменної громади Йозефа Бараха. До наших днів не збереглася[3].
№ 5 — на початку XX століття власником будинку був Міхал Костецький[4].
№ 7 — за Польщі тут містилася фабрика мила Редера. Нині тут містяться відділення страхової компанії «Оранта», компанія з експрес оцінки нерухомості та медичний центр Святої Параскеви.
№ 8 — у міжвоєнний період в будинку містилася мала фабрика рослинних жирів «Еукос»[5]. Від радянських часів за цією адресою містилася станція технічного обслуговування автомобілів «Асторія», а від часів незалежності ще й салон краси «Аваре». Нині тут розташована ветеринарна клініка «EuroVet»[6], пральня «Пані» та аптечна крамниця мережі «Подорожник».
№ 9 — житловий будинок. Тут у міжвоєнний період розташовувалося асфальтне підприємство Адольфа Фрухта та хімічні товари «Колумбія» Віттльос[5]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 593/1-м[2].
№ 11 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 593/2-м[2].
№ 21/23 — тут у 1910 році відкрилася фабрика цукру, шоколаду та какао «Газет»[7]. Будівля фабрики була спроєктована архітектором Ізраелем Маркусом Собелем[8]. Фабрика «Газет» у 1940-х роках, після «націоналізації», отримала нову назву — кондитерська фабрика «Більшовик». 1962 року кондитерські фабрики «Більшовик», імені Кірова, Львівську кондитерську фабрику № 3 та Чортківську кондитерську фабрику об'єднано в одну — кондитерську фабрику «Червона троянда», яку 3 серпня того ж року перейменовано на «Світоч». При підприємстві працював фабричний клуб[5].
№ 24 — за Польщі в цьому будинку містилася ткальня «Плон»[5].
№ 25 — за цією адресою у міжвоєнний період містилися фабрика гнутих меблів Альбаха та магазин одягу «Прогрес»[5].
№ 26 — за Польщі тут працювала парфумерно-косметична фабрика «Diver Paris» Шенкеля[5]. Нині тут випробувальна лабораторія радіоелектронної апаратури та обчислювальної техніки ДП «Львівський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації»[9].
№ 27 — за цією адресою у міжвоєнний період містилася фабрика содової води Абраґама Брюкенштайна[10]. Нині цієї адреси не існує[5].
№ 30 — за цією адресою розташоване львівське комунальне транспортно-ремонтно-аварійне підприємство «Трап»[11].
№ 31 — за цією адресою розташований Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА». Підприємство розпочало свою діяльність 1 серпня 1944 року, на основі розпорядження ради Народних комісарів УРСР № 786 від 31 липня 1944 року, як завод дезінфекційного обладнання[12]. У лютому 2017 року в приміщенні колишнього заводу відкрився театр львівської театральної групи «Гершом»[13], а 9 вересня того ж року — відкрився коворкінг «Your Choice»[14]. Також тут працює майстерня «Zelenew» з переробки використаного пластику на нові речі[15], дизайн-бюро «Хочу до раю»[14], друкарня «MiniZavod»[16], хімчистка «Лавандерія»[17], пекарня «Сам Смак» та ще низка приватних компаній.
№ 36 — триповерховий чиншовий будинок, споруджений у 1895—1896 роках як Дім убогих ізраелітів Фундації імені Германа Гешелеса, за проєктом будівничого Анджея Ґоломба у стилі історизму. Раніше у центрі фасаду розміщувався напис польською «Dom ubogich izraelitów Fund. im. Hermana Heschelesa», розділений на дві частини — над вікнами третього і другого поверхів. Нині — житловий багатоквартирний будинок[18].
Примітки
- Міське відділення поштового зв'язку. Львів—19. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 5 грудня 2021.
- Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 9 листопада 2020.
- Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Заводська, 3 — залишки синагоги «Зіхрон Йозеф». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 листопада 2020.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 162.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 485.
- Офіційна сторінка ветклініки «EuroVet». eurovet.lviv.ua. Процитовано 9 листопада 2020.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 54.
- Ар-Деко на вулиці Сліпого. varianty.lviv.ua. 14 серпня 2018. Процитовано 12 лютого 2020.
- Офіційна сторінка ДП «Львівський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації». semesta.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 9 листопада 2020.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 44.
- Комунальні підприємства м. Львова. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 9 листопада 2020.
- Історія Львівського заводу радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА». rema.com.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- Ольга Перехрест (18 січня 2017). На львівському заводі покажуть експериментальну театральну виставу. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 9 листопада 2020.
- Мар'яна Вербовська (25 липня 2017). У Львові активісти відкриють перший екоковоркінг у старому заводі. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 9 листопада 2020.
- Ольга Грамчук (13 червня 2017). А чим стане кришечка?. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 9 листопада 2020.
- MiniZavod. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 2 травня 2021.
- Офіційний сайт хімчистки «Лавандерія». lavanderia.com.ua. Процитовано 2 травня 2021.
- Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Заводська, 36 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 листопада 2020.
Джерела
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 484—485. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 22, 88, 115. — ISBN 966-603-115-9.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
Посилання
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Заводська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 листопада 2020.