Віденська сецесія

Віденський сецесіон офіційно засновано 3 квітня 1897 місцевими митцями, серед них були:

• Густав Клімт (1862—1918)
• Коломан Мозер (1868—1918)
• Йозеф Гофман (1870—1956)
• Макс Курцвайль
• Ернст Штор
• Вільгельм Ліст (1864—1918)
• Еміль Орлик (1870—1932)
• Йозеф Ольбріх (1867—1908)
• Рулольф Бахер (1862—1945) тощо.

Вони поривали з консервативними й помертвілими академічними настановами, які панували у Віденському Будинку художників. Зразками для себе вони оголосили ідеї і образи, розроблені Берлінським та Мюнхенським сецесіонами, сформованими раніше.

Віденська сецесія мимоволі спиралася на значний і багатий історичний досвід стилю австрійського бароко, що сформував архітектурний образ Відня. В ній було менше геометризму і більше барокової патетики, декоративності, алегорій. Проект павільйону для Першої виставки доручили створити Йозефу Ольбріху.

Девізом Сецесіону став вислів, автором якого був Людвиг Хевезі — «Часу — його мистецтво, мистецтву — його свободу».

Уряд Відня виділив під павільйон Першої виставки Сецесіону землю біля площі Карлсплац. Павільйон збудували за проєктом Йозефа Ольбріха, де і відбулася виставка у 1898 році. Уряд надав безкоштовно лише земельну ділянку, а будівництво фундували самі художники. Уряд домагався художнього упорядкування кварталу біля площі Карлсплац, а митці бажали мати приміщення для виставок і реклами своїх творів. Повної реалізації всіх деталей проєктів і розпланування не вийшло, але виставка відбулася.

• До переваг нового художнього угруповання відносять знайомство віденської публіки з мистецтвом імпресіоністів Франції.

• Популярність отримала і 14 виставка Сецесіону, присвячена Бетховену. Скульптуру німецького композитора створив Макс Клінгер. Тлом для неї слугував так званий «Бетховенський фриз», видовжена декоративно-алегорична композиція, яку намалював Густав Клімт.

• 14 липня 1905 в спілці пройшов розкол і Густав Клімт разом з деякими митцями вийшов з її складу.

Львів, прибутковий будинок Адольфа Сегаля (1905) на проспекті Тараса Шевченка, 4

Одним з позитивних наслідків включення Галичини до складу Австрійської імперії був промисловий і культурний розвиток міста Львова на зламі ХІХ—ХХ століть. Це помічали і дослідники історії Польщі, які зауважили провінційність і другорядність темпів розвитку міста Краків порівняно зі Львовом. Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття місто пережило будівельний бум, що сприяло швидкому розвиткові мистецтва архітектури, причому архітектори орієнтувалися на столичну архітектурну школу Відня. У 1897 році у Відні утворили творче об'єднання сецесіон, яке сприяло розвиткові стилю модерн. Вже у 1899—1900 роках у Львові з'явилися перші будинки з елементами модерну, який отримав місцеву назву — сецесія, що красномовно свідчить про вплив віденської школи. Видатні львівські архітектори Владислав Садловський, Альфред Захаревич, Тадеуш Обмінський знаходились під впливом теорії і творів віденця Отто Вагнера, але львівська сецесія спиралася і на багатий історичний досвід Львова.

Однією з перших споруд Львова з елементами у стилі сецесії був будинок на вул. Руданського, 3 (1900, архітектор Альфред Захаревич). Усі ознаки стилю сецесії мають фасади й інтер'єри прибуткового будинку Адольфа Сегаля на розі вул. Чайковського, 6 і пр. Т. Шевченка 4 (1905, архітектор Тадеуш Обмінський), одна з яскравих сецесійних оздоб міста будинок Страхового товариства «Дністер» (тепер міська поліклініка № 1), вул. Руська, 20 (1906, архітектор Тадеуш Обмінський, співавтори Іван Левинський і Лев Левинський, Олександр Лушпинський), вілла художника-баталіста Зигмунта Розвадовського на вул. Котляревського, 27 (1906, будівничий Едмунд Жихович), Нова будівля колишньої Художньо-промислової школи у стилі пізньої сецесії на вул. Снопківській, 47 (1909, архітектор Владислав Садловський), колишній будинок Торгово-промислової палати (тепер Обласна прокуратура) на пр. Т. Шевченка, 17—19 (1910, розписи Фелікса Вигживальського, скульптури Зигмунта Курчинського, вітражі Альфреда Захаревича) та фрески Вірменської церкви у Львові (1929, художник Ян Генрік Розен). Місто прикрасили нові скульптури (монументи, надгробки — Юліан Марковський, статуї — Григорій Кузневич, Станіслав Казимир Островський, Зигмунт Курчинський), вітражі, фрески, твори декоративно-ужиткового мистецтва у новій стилістиці.

• 
  Надгробок Йозефи Марковської
• 
  Вітраж (художник Ян Генрик Розен)
• 
  Поховання Святого Одилона (художник Ян Генрик Розен)
• 
  Будинок акціонерного товариства «Дністер» (1906)
• 
  Сецесійні двері колишнього прибуткового будинку скульптора, архітектора Каспера Юліана Драневича (1906; вул. Бандери, 61)